До позначки, на якій Лоуренса зупинили з м’ячем, підбігли Джаред Коузер і лайнмени. Джаред, піднявши руку, наставив долоню, ресивер із розмаху ляснув по ній і мовив:
— Бачив?
— Так!
— Ще раз на мене.
Джаред кивнув і прогорлав до решти:
— Eagle Right, Z 62, Clipper Raft! On one, on one!
Лоуренс знову розташувався «у слоті», цього разу ліворуч від квотербека. Брендон Бартон застиг у стійці навпроти. Після початку розіграшу Джермейн Гоукінс і Раян Фостер рвонули вперед, а потім водночас повернули ліворуч, відтягуючи на себе сейфті, натомість Лоуренс побіг до правого краю поля. Вільний сейфті «Ренегатів» учасно збагнув, що Джаред пасуватиме Лоуренсу, проте нічого вдіяти не зміг: квотербек «Загарбників» виконав просто ідеальний пас, ресивер відірвався і від корнера, і від сейфті й легко впіймав перекинутий через голову м’яч. Коли сейфті «Ренегатів» виштовхав Лоуренса за межі поля, той набрав для команди понад двадцять ярдів.
Стадіон шаленів. «Загарбників» від залікової зони «Ренегатів» відділяло сімнадцять ярдів. Очі Лоуренса сяяли, наче їх підсвічували ліхтарем.
Джаред Коузер криками підганяв «Загарбників», налаштовуючи їх дотиснути суперників. Нападники швидко вишикувалися вздовж лінії зіткнення, і тоді, за секунду до того, як подати сигнал про початок розіграшу, квотербек «Загарбників» дещо побачив. Один із двох сейфті в глибині поля «Ренегатів», збагнувши, що Брендон Бартон самотужки не впорається з Лоуренсом Ґрейсом, покинув свою позицію та перемістився на лівий фланг — ближче до зони, якою прориватиметься ресивер. Відтак, у глибині захисту «Ренегатів» замість двох залишився тільки один захисник. Джаред швидко глянув на Лоуренса. Той ледь помітно кивнув, показуючи, що розуміє.
Ховаючи усмішку й стежачи, як захисники «Ренегатів» неспокійно перезираються, Джаред виплюнув гортанне «hut!». Центральний лайнмен поміж ніг передав йому м’яч, після чого квотербек на п’ять кроків відскочив від лінії зіткнення. Лоуренс метнувся вперед, але за мить повернув ліворуч і щодуху помчав до краю поля, виманюючи за собою і корнера, і сейфті, тягнучи їх подалі від центральної зони. Упродовж двох секунд після початку розіграшу Джаред Коузер удавав, ніби готується відпасувати Лоуренсу, ніби чекає лише, поки той звільниться від опіки Брендона Бартона, а тоді зненацька розвернувся праворуч і шпурнув м’яч по центру — просто в руки Раяну Фостеру. Кремезний тайт-енд, випередивши лайнбекера «Ренегатів», прийняв пас, на повній швидкості протаранив єдиного сейфті та, по суті, разом із останнім ввіпхався до залікової зони.
ТАЧДАУН!
Уболівальники горлали так, що закладало вуха.
Лоуренс на радощах скинув руки. Його радість злегка затьмарював той факт, що під час цього розіграшу Брендон немовби приклеївся до нього, не відставав на жоден дюйм, і якби Джаред кидав м’яч йому, хтозна-чим це закінчилося б. У голові Лоуренса навіть промайнула думка, що за весь матч Малкольм Валентайн, на місце якого вийшов Бартон, не опікувався ним так щільно та що Білл Вентрон, тренер «Ренегатів», таки щось знав, коли ризикнув випустити новачка в завершальній чверті Супербоулу, проте Лоуренс відігнав її. Це вже не мало значення. 24:14 — його команда на десять очок попереду за тринадцять хвилин до завершення матчу.
— Ну як, шмаркачу? — Лоуренс повернувся до Брендона, його обличчя роздирала зухвала посмішка. — Як воно — грати проти чемпіонів?
Брендон мовчки відвернувся і пішов геть. Лоуренс засміявся йому в спину, а потім разом із Фуллером, Гоукінсом і кількома лайнменами побіг вітати Раяна. Рудоволосий тайт-енд гасав перед трибунами та розмахував над головою м’ячем, із яким забіг до залікової зони. Лоуренс наскочив на нього ззаду й обійняв. Їх оточили інші нападники. Раян випручався і повернувся до ресивера.
— Звалив на землю, доламуй хребет! — прогарчав він. Пластиковий фіксатор на підборідді з’їхав на нижню губу, шолом заледве тримався на голові, та Фостер не зважав: в очах палахкотіли бенгальські вогні. — Що я тобі казав, брате?! Звалив на землю, ЛАМАЙ ЇХНЮ ДОВБАНУ ШИЮ! — тайт-енд схопив Лоуренса за краї захисного нагрудника та ривком підняв у повітря. — Юх-ху!
Лоуренс Ґрейс розреготався і ляснув долонею по шолому Фостера.
— Ти крутий, бро! Тепер черга за захистом. Мають їх зупинити.
Раян Фостер поставив Лоуренса на землю, й обоє підтюпцем рушили до бровки. Краєм ока Ґрейс помітив, як найближчий телевізійний оператор навів на них камеру. Зазвичай ресивер удавав, наче не зауважує націлених на нього об’єктивів, але цього разу не втримався. Став лицем до оператора та підняв долоні. На правій виставив два пальці — середній і вказівний, на лівій — чотири, сховавши великий. Потому порухав долонями, то прибираючи, то виставляючи середній палець на правій, і мотнув головою на табло: двадцять чотири — чотирнадцять… двадцять чотири — чотирнадцять… Жодна команда за всю історію НФЛ не відігравала десять очок в останній чверті Супербоулу. За оператором зібралося з десяток журналістів, заклацали фотокамери. Лоуренс переможно всміхнувся, опустив ліву руку, праву долоню повернув тильним боком до камер і розчепірив усі пальці. А тоді пучкою великого потер нижню фалангу безіменного.