— Це лінза? — прошепотіла Гелен. — Тобто воно працює, як двоопукла лінза?
Серветка в точці, в якій сфокусувалися промені, швидко набувала сіро-коричневого забарвлення.
— Так, — кивнув пілот.
Лоуренс спостерігав за Єгором із ледь роззявленим ротом. З-за спини Дюка Апшоу виглянуло замурзане личко Лейли. Навіть Анна підвелася і підійшла, обережно, наче канатоходець, що крокує линвою, ступаючи між каменями.
— Підкладіть під неї банкноту, — скоромовкою проторохтів росіянин, — швидше.
Кардинал підсунув двадцятидоларову купюру під серветку.
— Отак?
— Так, усе правильно.
Коричнева пляма поступово росла. Єгорова рука тремтіла, і яскрава цятка не стояла на місці, смикалася туди-сюди, та попри це на ділянці, де вона затримувалася найдовше, папір уже почорнів. Несподівано Гелен схопилася пальцями лівої руки за нижню губу, а правою вказала на серветку.
— Дим!
У повітря над фокальною точкою здійнялася тонка цівка прозорого, майже невидимого диму.
— А тепер увага, — заговорив Парамонов, — тут холодно та мало кисню, воно займатиметься повільно, і ще в нас не так багато матеріалу для розпалювання, а тому, коли воно таки спалахне, ми матимемо лічені хвилини, щоби підпалити одяг. Будьте готові подавати мені спершу банкноти, після того картонку з-під пігулок, а потім одяг.
Коли цівка потемнішала, Єгор узяв у Апшоу стодоларову банкноту та поклав її на серветку, сховавши ту, ніби в сандвіч. Кульку з водою він не прибирав, і яскрава цятка тепер танцювала довкола лівого ока Бенджаміна Франкліна. Папір, з якого виготовляють долари, на три чверті складається з бавовняних волокон, відтак темнів він значно довше, і дим не з’являвся, аж доки коричнева підпалина не поглинула більшу частину щоки та носа батька-засновника американської нації. Щойно «сотка» задимілася, Парамонов накрив її ще однією банкнотою і попросив кардинала зафіксувати її з боків. Трохи більш як за хвилину вона теж почала диміти. Єгор показав Гелен, як тримати кульку з водою, а сам, лігши ницьма, взявся легенько дмухати на купюри на кам’яній плиті. Цівки сизого диму поповзли з-поміж банкнот, на верхній із колон меморіалу Лінкольна утворилася пропалина, зовсім швидко на її краях проступили червоні цятки — банкноти повільно затлівали.
Перший кволий вогник вискочив абсолютно несподівано, здавалося, мовби хтось під складеними одна на одну купюрами чвиркнув запальничкою.
— Вогонь! — скрикнув Лоуренс.
Лейла аж відскочила.
— Є займання! — підтвердив Парамонов. Його млоїло від тривалого дуття, проте часу оговтуватися не було.
Апшоу тримав гроші в кулаці. Єгор висмикнув стодоларову купюру, акуратно примостив її згори, виждав кілька секунд, а тоді заходився дмухати. Крихітний вогник прорвався крізь сіро-зелений папір майже миттєво.
— А хай йому… — Ґрейс учепився пальцями в бороду так, ніби від того, наскільки сильно він її стисне, залежало, як довго протримається полум’я.
Парамонов схопив у Апшоу решту банкнот і заволав:
— Не відпускайте, тримайте, скільки зможете! — А тоді задер голову на Гелен. — Тепер одяг! Спершу щось тонке й синтетичне!
— А що з лінзою?
— Забудь! Вона більше не потрібна!
Жінка метнулася до купи шмаття неподалік, витягла з неї якусь штанину.
— Це підійде?
— Будь-що! Ворушись!
Єгор один за одним згодовував доларові банкноти вогню, останньою доклав розірвану навпіл коробку з-під пігулок. Полум’я жадібно поглинало цупкі папірці та картонку. Гелен подала йому штанину, росіянин згорнув її, глибоко вдихнув, немов от-от мав пірнути під воду, і накрив нею банкноти. Полум’я зникло, натомість із-під ганчір’я поповзли щупальця їдкого молочно-білого диму.
— Горить? — майже благально запитав Лоуренс.
Єгор не зреагував. У повітрі завис виразний запах паленого. Апшоу закашлявся. Дим густішав, але не підіймався, вітер гнав його понад сідлом до прірви на заході. Де-не-де з-під штанини вигулькували скупі язики бляклого вогню, але тут-таки ховалися назад. Що довше Парамонов стежив за цим, то блідішим ставало його обличчя.
— Тканина занадто сира. — Він жестом закликав Гелен поспішити. — Знайди щось іще. Щось тонше та сухіше!