І Литвин заспівав:
З глибин віків, крізь товщу літ,
В прадавнім болі стогне Мати,
Бо всі покликані у світ
Творить життя, а не вбивати!
Прийшла пора злу круговерть
Вогненним словом розрубати!
Навік здолать пітьму і смерть,
А світ — любов’ю об’єднати!
Прадавнє пророцтво глаголить, що з’являться в «кінці віку» носії Слова-Логосу, котрі матимуть меч двосічний, який виходить із вуст. Меч Духовний! Меч Пісні! Хто заперечить супроти такої зброї? Хіба що лише Сини Пітьми.
Б’ють литаври у серця народів,
Чайки вже маячать на воді…
Як не станеш нині до походу —
Пізно буде каятись тоді!
Розкривайте серце, розкривайте
Громовицям буряним навстріч!
Споряджайте душу, посилайте
У останню Полум’яну Січ!..
«Київ», 12, 1989