Людина з ознаками виродження постійно з жахом кричала, що він заглянув у прірву дегенерації. Об'єктивно він мав рацію.
Для боязкості Геббельса показовою є його поведінка під час єврейського погрому в листопаді 1938 року. Він особисто вигадав і підготував цей погром, мабуть тому, щоб у очах Гітлера випередити Гіммлера. У технічному та тактичному відношенні «програма» була проведена зразково. Але в останню хвилину знову переміг страх. Він раптово виїхав з Берліна і пішов у дводенну відпустку. Після погрому, коли Геббельс почув про загальне обурення німецького народу й у світі, він скликав прес-конференцію. Блідий і збуджений, він почав захисну промову: «Я невинний у цій трагічній події. Я був у відпустці. Хто ж міг передбачити раптовий вибух народного гніву?»
Геббельс завжди прагне розв'язати у людині звіра. Він, безперечно, є цікавим типом для психопатологів. Французькі клініцисти минулого століття описали деякі патологічні типи, які стоять у певному сенсі близько до Геббельса. Так Серьє описав деякі види «божевілля» марнославних і холодних егоїстів з підвищеною вразливістю почуттів власної особистості.
Все ж таки є суттєва різниця між цими типами і Геббельсом. Французькі вчені описали одержимих хворих; у них існувало тверде переконання, хоч і патологічного змісту. Маячні уявлення диктують поведінку хворих, їхню ненависть, їхнє прагнення до помсти та влади. Геббельс відрізняється від них, хоча основа характеру в нього така сама. У нього немає одержимості, у нього взагалі немає жодних переконань. Виродок залишається виродком.
Інші члени банди
У свиті «трьох вождів» — дві групи керівних осіб: практиків і теоретиків. Усі вони люди неповноцінні: або у соціальному відношенні, або психопатичні. Я не мав можливості особисто спостерігати гангстерів з цієї свити, мій матеріал про кожного з них порівняно невеликий, але добре обґрунтований і достатній для доведення неповноцінності цих суб'єктів.
Рудольф Гесс — заступник «фюрера». Молода людина з темною шкірою, чорним кучерявим волоссям, густими бровами, атлетичної статури. Зовсім не «північний» тип. Все ж і його доля наділила ознаками виродження. Щелепи відійшли далеко вперед, утворюючи гострий кут — точно, як у мавпи. Рудольф народився в Олександрії від німецьких батьків. Після закінчення школи під час першої імперіалістичної війни вступив добровольцем до армії і отримав два поранення. Потім жив студентом у Мюнхені, став членом товариства «Туле». Він не закінчив вищу школу, рано приєднався до Гітлера, брав участь у путчі 1923 року на третіх ролях. Пізніше в Лансберзі під час відбування покарання відбулося його зворушливе зближення з Гітлером: «фюрер» диктував, а Гесс друкував на машинці «Мою боротьбу». До 1934 року Гесс був особистим секретарем Гітлера. На політичній сцені він з'явився зовсім випадково: «фюрер» не хотів наділяти Герінга занадто великою владою. Так посміхнулося щастя рабу Гессу. Гітлер не наважився поставити на це місце сильну політичну фігуру, побоюючись розколу в партії. Спостерігачі описують нестримний і фанатичний запал, що охоплює Гесса, коли він бачить Гітлера або коли мова йде про Гітлера. Так і дали йому прізвисько «Фрейлен Гесс». Залишається таємницею: чи перебував Гітлер у статевих стосунках з Гессом, як це було з Гейнесом і Ернстом, яких спіткала страшна доля. Рейхсканцлер двома пострілами «усунув» ці компрометуючі «гомосексуальні» обставини і одночасно змусив Гесса одружитися.
Незабаром відбувся шлюб шарлатана, містика та фанатика за наказом на старенькій з мільйонним статком.
Сорокарічний Генріх Гіммлер є більш «складним» типом. Його життєвий шлях складається з трьох фаз: ледь помітний розвиток, період загадкового застою і всім відомі роки звірячого садизму. Він теж не закінчив вищої школи, поводився пасивно по відношенню до зовнішніх подій, поки не потрапив до канцелярії Грегора Штрассера. Про весь цей період до смерті Грегора Штрассера ми знаємо про розвиток Гіммлера дуже мало. У всякому разі він не виявляв власної активності або духовної самостійності. Раптом Гітлер доручив Гіммлеру першу «мокру справу» — вбити Штрассера. Як не прислужити рідній людині! Злочин було виконано швидко, методично, як показав огляд знайденого трупа, з великим знанням справи. Так починаються сходи слави. Генріху Гіммлеру чужа філософія. Це великий практик, якому вільно можна було довірити основний механізм управління — таємну поліцію «гестапо». Його займають стеження, концентраційні табори, тортури і страти.