Намагаюся дізнатися, хто я.
Але все, що я є, це те, що кажу, і це майже ніщо.
Вона не спроможна себе побачити, назвати себе, розрахувати час, відколи вона почала думати те, що думає.
Думаю, я — хтось. Але я лише кажу слова.
Слова ніколи не йдуть геть.
Хвилини, години, дні та роки. Чи все їй відоме міститься в одній позачасовій секунді.
Усе таке дрібне. Думаю, що я навряд чи тут.
Лише коли щось кажу, то знаю, що я тут.
Чи треба мені чекати.
Тут і зараз. Оце та, хто я є, але лише це.
Вона намагається бачити слова. Не літери в словах, а самі слова.
Що означає торкатися. Я майже можу торкнутися, хоч би що не було тут зі мною.
Чи це моє тіло.
Думаю, я — хтось. Що означає бути тою, ким я є.
Усі себе, якими індивід володіє. Що їй лишилося, крім голоса в його найчистіших випромінюваннях.
Намагаюся побачити слова. Ті самі слова повсякчас.
Повз плинуть слова.
Чи я лише слова. Я знаю, що є ще.
Чи їй потрібна третя особа. Хай живе собі у звучаннях у середині себе. Хай ставить собі питання, не комусь, а собі.
Але чи я та, ким була.
Далі й далі. Очі заплющені. Жіноче тіло у струці.
Частина друга
За часів Костянтинівки
— 1 —
Офіс належав чоловікові на ймення Сільверстоун. Це був колишній батьків офіс, на стіні все ще були дві картини, якими він володів, темні зі смужками запорошеного сонячного світла на обох. Я мав змушувати себе дивитися на Сільверстоуна за полірованим столом, поки він по-своєму бубонів крізь глобальне зведення, яке варіювалося від Угорщини до Південної Африки, від форинтів до рендів.
Росс телефонував щодо мене, і, навіть сидячи там, я намагався відчути своєрідне відокремлення, марудну відстань, яка завжди визначала час, що я витрачав в офісі, людина з роботою, посадою — якраз не родом занять, а званням, роллю, титулом.
Ця робота зробить мене Сином. Чутка про співбесіду поширюватиметься, і кожен саме так тут про мене і думатиме. Робота — це не беззастережний дарунок. Я мав заробити право виконувати її далі, але батькове ім'я переслідуватиме кожен мій зроблений крок, кожне сказане слово.
Потім, знову, я вже знав, що відхилю пропозицію, будь-яку пропозицію, хоч би яке звання чи роль.
Сільверстоун був широкий і переважно голомозий чоловік, руки якого брали активну участь у монолозі, який він виголошував, і виявилося, що я наслідую його жести в скороченій формі, альтернатива киванню чи бурмотінню мікродецибелів згоди. Ми могли бути вчителем і учнем у якомусь виконанні абетки глухонімих.
Для форинта — порух пальця, для ренда — кулак.
Дві картини — примарні залишки батькової тутешньої присутності. Я подумав про свої останні відвідини цього офісу, і там був Росс, який стояв біля вікна вночі в темних окулярах. Це було до подорожі, яку він здійснив з дружиною, і до подорожі додому з сином, відтоді час був переважно розпливчастий, принаймні для мене, два роки, повільні й несфокусовані.
Сільверстоун став конкретнішим, кажучи, що я буду частиною групи, задіяної у водній інфраструктурі. Цього терміну я ніколи раніше не чув. Він говорив про водний стрес і водний конфлікт. Він посилався на мапи водного ризику, якими керувалися інвестори. Були графіки, казав він, які деталізують перетин капіталу і водних технологій.
Малюнок на стіні неакварельний, але я вирішив на це не вказувати. Нема потреби розкривати мілководний засяг моєї прихильності.
Він порадиться з моїм батьком і кількома іншими, а потім зробить пропозицію. Я почекаю кілька днів, нагадуючи собі, що мені конче потрібна робота, а потім відкину пропозицію, люб'язно, без подальших коментарів.
Я слухав людину і вряди-годи говорив. Я казав розумні речі. Як на мене, звучало розумно. Але чому я тут? Чи треба мені брехати, у трьох вимірах, протягом певного часу, жестикулюючи? Чи я нехтую настійною спонукою скоритися тиску реальності? Це єдине, що я знав напевне. Я робитиму так, бо це робило мене цікавішим. Звучить божевільно? Це так показувало мені, ким я був, що я й не намагався зрозуміти.
Росс не частина мого тутешнього мислення. Він і я були рішуче налаштовані не скінчити в зумисній запеклості, і жодне з цих маневрувань на нього не скеровувалося. Він, певно, відчує полегкість, коли я відхилю пропозицію.