Накамура зменшив темп і повільно, з обережністю наблизився до того, що так налякало його Натусю. І це була не риболовна сітка. Прямо перед ним на поверхні гойдалося безголове тіло огрядного чоловіка, вдягнутого в костюм. Відокремлена голова плавала поруч і була прив’язана довгим шнурком до руки, виставленої з води у якомусь божевільному вітанні, неначе з того світу. Саме у шнурку й заплуталась жінка, очевидно, підтягнула мимоволі німотну голову просто собі під обличчя і ледве не вмерла від неймовірного жаху.
Японець поплив до острівця, кличучи коханку. Але та не озивалася, напевно, заховавшись від страху десь в глибині острова у верболозах. Тоді він знову зайшов у воду і, обминаючи по великій дузі мертве тіло, яке спокійно погойдувалося на воді, поплив до катера, звідки й набрав номер міліції.
- Міліція? - закричав він, коли на тому кінці зняли трубку.
- Так, міліція, - відповіли йому.
- Тут у нас вбивство, - плутаючи від хвилювання японські, українські і англійські слова закричав Іваї. - Людина без голови у воді.
- Ви іноземець?
- Так, я з іншої країни і тут на заробітках.
- Одні проблеми з цими заробітчанами, - зітхнув стомлений чоловічий голос. - Де трапився інцидент? О котрій годині? Який ваш номер реєстрації чи ідентифікаційний код? Коли ви прибули до України?
- Хай йому грець, - раптом вирвалося у Накамури. - В дупу ваш номер реєстрації. Тут людину вбили.
- Ви що, не розумієте куди телефонуєте? - голос зазвучав роздратовано. - Ми миттю організуємо так, що вас виставлять з країни у 24 години. Понаїхало тут всіляких чурок. Людей убивають. Наших. Ти де знаходишся?
- Ми біля острова на середині Дніпра, точно навпроти Лаври, - чітко вказав координати японець.
- Скільки вас там?
- Я і одна жінка. Вона і наштовхнулася на тіло.
- Нікуди звідти не йдіть, я зараз пришлю катер, - наказав голос і відключився.
На берег острова вийшла Наталка і почала гукати Іваю.
- Сподіваюсь, ти не телефонував до міліції? - закричала вона зриваючимся голосом.
- Телефонував.
- Ну ти хоча б додумався своїми японськими мізками сказати, що був сам?
- Та ні, я сказав так, як воно і було насправді.
- Ох і дурний же ти. Вони вже мабуть виїхали. Склади до водонепроникного пакету мій одяг і поклади трохи грошей. Пакунок, будь ласка, достав сюди, до мене на острів. Я буду вплав добиратися до лівого берега. Нічого їм більше не кажи. Розповідай, що від побаченого пережив шок і в тебе щось трапилося з головою. Ну, там свідомість потьмарилася чи що... Побачивши тебе, вони в це щиро повірять.
Коли Накамура доставив пакета, коханка забрала одяг і, не прощаючись, зникла у прибережному верболозі острова, щоб перейти на його другий бік і пливти до протилежного, лівого берега Дніпра. А пригнічений японець залишився чекати на міліцію.
Невдовзі до берега підлетів швидкісний міліцейський катер. За кермом сидів сержант, а поряд з ним стояв, тримаючись за високий поручень, лейтенант.
- Ви викликали міліцію? - звернувся він до Накамури. - Що трапилося?
- Он там тіло у воді без голови, - забелькотів японець українською з таким акцентом, що міліціонери здивовано втупились у нього поглядами. - Зях тякий, зях тякий, - частив Накамура.
Міліціонери знову увімкнули мотора і на малих обертах наблизились до плаваючого тіла. Лейтенант увімкнув потужний прожектор і направив його світло на труп з виставленою з води рукою.
- Ого! - протяжно вигукнув він. - Очам не вірю! Треба до СБУ телефонувати. Я залишуся тут, вартувати тіло. А ти доправиш цього жевжика у відділення. Катер твій? - звернувся він до Накамури.
- Ні, не мій.
- А де взяв?
- Найняв.
- А документи в тебе є?
- Немає, вдома залишив.
- Одягни на нього наручники, - звернувся лейтенант до сержанта. - А то у воду стрибне. Ти хто, киргиз? - знову звернувся він до Накамури.
- Ні, японець.
- А чим займаєшся?
- Гроші заробляю.
- Заробітчанин, виходить, - похитав головою лейтенант. - У нас зараз їх стає все більше, цих заробітчан. Українці їдуть на роботу за кордон, а сюди пхається усякий непотріб з усього світу. А от японських заробітчан я поки щось і не зустрічав, - почухав він потилицю. - Що, і у вас криза?
- Криза, криза, - майже радісно згодився Іваї.