«Він обрав собі мету в житті, сам поклав на себе місію, невідривно пов’язану саме з Україною і ні з якою іншою державою, - думав Суптело. - В нього, звичайно, були батьки, які ще в ранньому дитинстві Ореста чи то загинули в автокатастрофі, чи відмовилися від сина. Хлопчик виховувався в дитячому будинку і всім здавалося, що така людина могла народитися лише з «пробірки». Не здатен він зрадити й перекинутись на чийсь бік. Співробітники ФСБ, які працювали в російському консульстві у Львові, хоча і намагалися довідатися про характер його науково-дослідницької роботи, але добре знали, що ніяких пропозицій Орест від них не прийме».
Суптело згадав характеристику Ореста Хоми, дану йому Колодюком: учений-технар, точний в усьому, патріотичний, абсолютно чесний, гіпергеніальний, трохи загальмований через те, що всі свої помисли тримає десь глибоко всередині, типовий одинак. Єдиною його коханою жінкою була наука. Фізично здоровий, емоційно стійкий, без будь-яких відхилень і збочень. Ніколи не закохувався і ні з ким із дівчат у школі чи в університеті близько не спілкувався. Сексуальну напругу знімає шляхом купівлі повій».
«Може, все-таки тут жінка замішана?.. - подумав Суптело. - Не схоже»
Зателефонували знову.
- Це полковник Колодюк, - лунало в трубці. - Підтверджую зникнення Хоми. Службовий пес не знайшов жодних його слідів за межами лабораторії. Орест ніби випарувався.
- Треба добре притиснути нічну охорону. Не може бути, щоб вони нічого не чули й не бачили. Людина просто так безслідно не може зникнути. Це протиприродно.
- Я теж так вважаю. Але поки що ніяких слідів.
- Шукайте сліди.
- Слухаюся, товаришу генерале.
Суптело подумав, що Колодюк у своїй характеристиці не все написав. Хома був надзвичайно скритною людиною. Окрім того, він був просто одержимий проблемою просторово-часової аберації. Ще зі шкільної лави. Що ж він там ще досліджував паралельно до основного напряму? Над чим він працював ночами, коли в лабораторії більше нікого зі співробітників не було? Останнім часом Колодюк доповідав, що Хома тримає цілі стоси паперів з незрозумілим співробітникам скорописом, розробленим Орестом власноруч. Їх ніхто не міг розшифрувати… Стоп. Де вони?
- Папери якісь знайшли в його сейфі? - звернувся він до полковника.
- Ні, сейф відчинений, але там відбитки лише самого Хоми.
- Можна було використати рукавички або під дулом пістолета примусити його відкрити сейф. У крайньому разі папери можна вкрити спеціальним розчином, а потім спустити в унітаз і десь там по дорозі їх вигребти. Однак я не чув, щоб в унітаз спустили людину. Знайдіть мені Хому!
- Слухаюсь, товаришу генерале.
- Продовжуй працювати, а я зв’яжуся з Левчуком.
Суптело всіляко відтягував розмову з головою СБУ, але далі зволікати вже не можна було, і він набрав номер шефа.
- Валерію Петровичу! Слава Україні. Зі святом тебе!
- Героям слава!
- Тут у нас виникла невеличка проблема.
- І через це ти телефонуєш о 6 годині ранку напередодні головного свята держави? Що сталося?
- Зник наш геній, Орест Хома.
- Так знайдіть його! Ми ж все-таки СБУ.
- Він зник безслідно. Навіть собака не взяв слід.
- Тьфу ти, собака! Це я маю тобі пояснювати, що собаку можливо віднадили якимось сильним запахом?
- Вже зробили грунтовний попередній огляд. Нічого. Орест не виходив з приміщення, але попередньо був там. Все це відповідним чином зафіксовано. Ніби вознісся на небо.
- Теж мені Ісус Христос. Ти ж доктор наук, фізик, не треба мені промивати мізки всілякою белібердою. Таке сказав - вознісся! До речі, ми його зовсім не розпинали, а все було якраз навпаки. Робив, що хотів. Гроші виділяли за першою вимогою. Що ще треба? Щось у тебе сьогодні настрій не науковий. Не розводь тут алхімію. Врешті-решт, справа виявиться абсолютно простою, я впевнений. Які є реальні, науково обгрунтовані здогадки?
- Я знаю чим Хома займався, так би мовити, офіційно. Але в мене є цілком вмотивовані підозри, що цього йому було замало. Ми дали йому в руки карт-бланш, тільки б він зробив неядерну зброю нового покоління, яка була б реально ефективніша за термоядерну. Гроші виділялися за першим запитом. Поряд з лабораторією Хомі обладнали невелику кімнату, де було ліжко, холодильник, мікрохвильова піч тощо. Він іноді днями не виходив з лабораторії. Ми такий спосіб життя лише вітали. Прилади він майстрував сам із замовлених матеріалів. Був фактично нікому непідзвітний. Ми закривали очі на всі повідомлення про те, що він для своїх дослідів дещо купував і доставав за власні гроші. Тепер я думаю, що це булі якісь роботи незадекларованого характеру.