- Перевірте все в лабораторії ще раз, - повільно казав голова СБУ. - До найменших деталей. Впевнений, саме там треба шукати відповідь на всі запитання, які в нас виникли. Лабораторія, на мою думку, - це місце, де розгадуються всі загадки. А не могли його завербувати наші північно-східні «брати»? Або американці чи ізраїльтяни? На якій стадії було виконання ним робіт?
- На завершальній.
- Ну, тоді справа серйозна.
- Я дав розпорядження Колодюку розширити фронт пошуків.
- Цього замало, - Левчук на секунду замовк. - Тобі треба особисто негайно летіти до Львова.
- Добре, зараз же зв’яжуся з командуючим ВПС. Приємних свят.
- Твоїми молитвами.
Закінчивши розмову з шефом, генерал-лейтенант Суптело попросив чергового в Генштабі зв’язати його з командувачем ВПС, генерал-лейтенантом Петренком. Після короткого вітання, Суптело виклав прохання СБУ терміново доставити особисто його до Львова. Петренко пообіцяв вирішити цю проблему якнайшвидше і запропонував чекати повідомлення біля телефону.
Невдовзі задзвонив телефон, і Суптелу, який уже встиг поголитися і випити кави, повідомили, що за ним прибула машина. Він вийшов з дачі, кинув прискіпливий погляд на ділянку біля будинку. Дружина дуже любила троянди, і на галявині перед будинком розквітли найрізноманітніші сорти цих квітів
Головнокомандувач ВПС миттю організував політ, і в сусідньому Василькові на генерала вже чекав заправлений бойовий винищувач СУ-27.
- Літак до польоту готовий, - доповів Суптелу молодий, веселий підполковник, який так і розцвітав приязною посмішкою. - Будете другим пілотом, товаришу генерале, - посміхнувся льотчик. - Зараз вам допоможуть пристебнутися. Як у вас з вестибулярним апаратом?
Суптело переконав пілота, що нещодавно пройшов медкомісію і практично здоровий.
- Ну, тоді полетіли. Тримайтеся, товаришу генерале.
На військовому аеродромі під Львовом Суптела зустрічав Колодюк.
- Що нового? - запитав його генерал.
- Майже нічого. Однак виявили одну зачіпку. Не знаю, щоправда, куди вона нас приведе. В сейфі знайдено листи якоїсь панянки. Попередній аналіз тексту вказує, що вона - студентка-першокурсниця якогось ВНЗ. Гуманітарій. Філолог, можливо історик чи психолог. Це поки що попередні дані. Спортсменка.
- Це вже щось. Ні, це дуже важливо. Що ще?
- Співробітники лабораторії казали, що Хома останнім часом до «святая-святих» свого власного дослідження нікого не допускав. Нібито, бачили аркуші паперу з його почерком, але з не прийнятими у фізиці символами. Все це пропало. Співробітники впевнені, що знайдені в сейфі листи - фальшивка, адже у нього просто не було часу на описані в листах зустрічі, і взагалі складні стосунки з якоюсь жінкою. Ці листи - просто трюк, щоб збити нас з істинного сліду, виграти час і десь заховатися або й взагалі виїхати з країни.
- А, може, він по-швидкому з тією дамою… Ну, знаєш, так, сама-сама…
- Ні, в тих листах зовсім не по-швидкому. Там така любовна філософія розведена. Взагалі, наші психологи кажуть, що ці люди разом не спали. Це якесь платонічне кохання. Нібито вони хочуть обоє близькості, але їм щось заважає.
- Але що їм могло заважати? Хома цілком здоровий молодий чоловік, традиційної сексуальної орієнтації.
- Поки що не знаю. Є ще одна абсолютно незрозуміла річ. У листах ця жінка згадує їхні зустрічі, кафе, вулиці, річку, пляжі, крамниці, але не Львова, а Києва.
- Як це може бути? Якщо це фальшивка, то невже ж не можна було зробити цілком логічний опис зустрічей у Львові. А то відразу ясно, що тут щось не те.
- На це експерти в першу чергу звернули увагу. Хомі вже 30 років, а тій дівчині, судячи з листів, десь років 18, не більше. Однак вона закохана в нього по самі вуха. Він їй не розповідав, чим займається. Але вона підозрює, що чимось секретним і дуже небезпечним. Страшенно хвилюється за нього, щоб з ним нічого не трапилося. Листи приходили з різних київських поштових відділень до абонентської скриньки в одному з відділень того ж таки Києва. Чому не на його домашню адресу у Львові, абсолютно незрозуміло. Хто забирав ці листи в Києві і передавав до Львова, теж невідомо.
- Ну і що нам ця поштова скринька дає? Нічого.
- Згоден.
- А ми йому платили дуже великі гроші. Вони на його рахунку залишились? Ви перевірили?
- На жаль, немає. Зняв все тиждень тому.