«Однак це дурна робота - не ворушитися, - думав він. - Якщо Рамірес засів десь навпроти, то він, і не бачачи мене, просто за логікою речей вже знає всі найкращі позиції наших снайперів. «Адже, професіонал має бути там саме тому, що є професіоналом», - згадав Андрій слова свого учителя.
А в цей час старший лейтенант і капітан міліції піднялися сходами на шостий поверх будинку, де вони мали сторожувати у двох квартирах, вікна яких так зручно виходили на Майдан. Місія міліціонерів була надзвичайно проста і полягала в тому, щоб стояти біля цих вікон впродовж всієї церемонії відкриття пам’ятника і полишити квартири тільки тоді, коли Президент від’їде на прийом з нагоди свята. Мешканців було проінформовано ще за декілька днів, і тому, коли офіцери подзвонили в двері і представилися, ті відразу відчинилися. Останнє, що побачили в своєму житті лейтенант і капітан, були сліпучі спалахи в їхніх головах. Це спрацювали пістолети з глушниками Раміреса і його асистента в іншій квартирі. Попередньо прийшовши до помешкань, вони назвалися офіцерами СБУ і, як завше робив Рамірес, абсолютно безжально застрелили жителів, не зглянувшись навіть на стару сліпу жінку, яка, на думку Раміреса, могла просто майстерно прикидатися сліпою. Діти в цих родинах вижили, бо в цей момент перебували десь на відпочинку.
Перевдягнувшись у форму офіцерів міліції, вправно скомбінувавши штани однієї з кітелем іншої, кілери заштовхали труп огрядного капітана до ванної кімнати. Тепер Раміресу необхідно було залишити свій фірмовий знак, а саме - труп людини з піднятою, ніби у вітанні, рукою. На цьому, верхньому поверсі будинку, було лише дві квартири, в яких саме орудували кілери. Тому вони вдвох витягли тіло худорлявого, невисокого лейтенанта по сходах на горище і притулили до дерев’яної перегородки, прибивши долоню цвяхом до дошки над головою покійника.
«Чудово, - подумав Рамірес. - Поки що все іде майже ідеально. Не думаю, що в них є снайпер, який хоча б у чомусь був би мені рівний. Я найкращий. Це так заводить. Сьогодні, після виконання замовлення треба взяти собі на розвагу гарну україночку. Стільки чудових жінок, як у Києві, я не зустрічав більше ніде у світі. Все-таки робота кілера має свої переваги. І головне навіть не в тому, що платять великі гроші і можна мандрувати».
Найбільший «кайф» у своїй кілерській «роботі» Рамірес «ловив» від постійного перебування на лезі ножа. Це було для нього, як наркотик для наркомана. Інакше він вже давно жити не міг, та й не хотів.
- Пора на позицію, - звернувся він до асистента іспанською.
- Sure, - підтвердив той англійською.
Поки снайпери займали позицію на верхньому поверсі будинку, Андрій Орос ніяк не міг заспокоїтися. Душа не була на місці. Такого з ним ще ніколи не траплялося.
«Де я схибив, що не врахував?» – cхвильовано думав він.
Внизу, на площі, заграли сурми, і перед великим зібранням народу з’явився Президент. Він підійшов до імпровізованої кафедри біля огорнутого сувоєм матерії пам’ятника і почав промову. В цей момент Андрій сказав у мікрофон переговорного пристрою, звертаючись до оператора:
- Дай мені, будь ласка, капітана Рублінського.
- Не відповідає, - за мить відповів оператор.
- Негайно оголошуй тривогу і посилай найближчий наряд на Софіївську, 21! - закричав Орос. - В квартири 11 і 12 на шостому поверсі. Хутко!
- Ви не маєте права мені наказувати, - відповів ображено оператор.
- Я тебе власноручно пристрелю, якщо не вико…
Андрій не встиг закінчити. Проти яскравого сонця, яке сліпило очі, зблиснули оті два кляті вікна на верхньому поверсі в будинку на Софіївській, 21, одночасно відчиняючись. Оскільки за інструкцією ніхто не мав права цього робити, коли там знаходилися працівники міліції, Орос все миттєво зрозумів. Не знав він тільки одного - у яке з цих двох вікон треба стріляти. Його постріл і постріл Раміреса злилися воєдино. В результаті загинули Президент країни і асистент Раміреса, особу якого так і не вдалося встановити.
Було оголошено тривогу, але Рамірес у черговий раз безслідно зник. Майже одразу перекрили всі аеропорти, залізничні і авто вокзали, представники спецслужб цілодобово чергували на пропускних пунктах державного кордону. Та кілер як у воді розчинився.