- Але ж для цього необхідно мати спеціальні прилади, - заперечив Орос.
- Тату, Орест привіз із собою стільки всіляких приладів. У нього на лоджії обладнана справжня лабораторія. Я туди навіть виходити боюся.
- Ну що ж, перевіряй, - не дуже впевнено дозволив Андрій.
Коли Орест вийшов з кухні, Андрій почухав потилицю.
- Щось мені не дуже подобаються всі ці таємниці, - звернувся він до доньки. - Хто він такий? Ти можеш однозначно відповісти на це запитання?
- Не турбуйтесь, тату, він хороший. Дуже хороший. Мені так пощастило.
- Думаю, що це йому пощастило з тобою.
- І йому теж.
Орест зазирнув до кухні.
- У кімнатах все чисто. Я попрошу вас перейти туди, а я перевірю ще тут, про вся випадок.
Батько з донькою перейшли до великої кімнати і сіли на диван. Скоро до них приєднався і Орест.
- І на кухні нічого немає, - сказав він.
- Тепер послухайте мене, діти, - почав Орос, коли Хома зайняв на дивані місце біля Мар’яни. - Можливо, я буду говорити про страшні для вас речі, але нічого не вдієш, вимушений казати правду. Мар’яна наполягає, щоб я і тобі, Оресте, довірився і був абсолютно відвертим. Та в мене й немає іншого виходу. Так складається наша життєва ситуація.
- Дякую. Це для мене велика честь, - серйозно мовив Орест.
- Мар’яна вже, певно, розповіла тобі, що мій старший нерозумний син програв у карти півмільйона доларів. Його боргову розписку викупив один олігарх на прізвище Бенгалуров. Він народний депутат, лідер парламентської фракції і мільярдер.
- Та хто ж у нашій країні не знає Бенгалурова, - посміхнувся Орест.
- Очевидно, що вся ця історія з програшем у карти інспірував саме він. Сьогодні я зустрівся з Бенгалуровим. Він вимагає, щоб я застрелив Президента України. Тоді боргова розписка буде повернена мені, та ще й зверх того заплатять дуже багато тисяч. Ось так. Чому Бенгалуров звернувся з цією пропозицією до мене? До відставки і виходу на пенсію я працював штатними снайпером Міністерства внутрішніх справ. Був кращим в цій сфері. Тепер це намагаються використати. Оце і все.
- Мар’яна сьогодні розповіла мені про вашу дуель з Раміресом, - погладив по голові кохану Орест. - Ви справді історична особа. Здається, саме від вас залежало тоді, куди піде плин історії.
- Якби я в той момент не помилився і вистрелив у вікно, де був Рамірес, зараз би у нас таких проблем не було. Той Президент вважався розумною і дуже сильною духом людиною. Якщо б він не загинув так трагічно, можливо, сьогодні всі ці, подібні до Бенгалурова, можновладці імовірно сиділи б у в’язницях.
- Згоден, пане Андрію, - підтвердив Орест слова Ороса. - Ми тримали хід української історії у власних руках. З наукової точки зору, це була мить біфуркації, плин часу, що міг потекти або одним, або іншим руслом. І зараз, через 10 років, ми б з вами мали зовсім інші результати. Відомо, що в історії бувають часові періоди одноособової влади, коли прості дії одного індивідуума можуть змінити все.
- Ну, нащо тепер ятрити душу. Маємо те, що маємо.
- А коли ви маєте здійснити цю акцію? - спитав Андрія Орест.
- Якраз на День Незалежності.
- Десять років тому в цей же день було вбито Президента країни, і тепер історія повторюється, - похитав головою Орест. - Хоч би тут ми скидаємось на Сполучені Штати Америки.
- Мені жаль, Оресте, що я мимоволі вплутав тебе у цю паскудну історію, - щиро мовив Андрій.
- Я сам у неї вплутався. І щасливий з цього. Я так мріяв, щоб у мене була родина, щоб ми всі разом збиралися і обговорювали наші проблеми. Колись на літні канікули один університетський друг запросив мене до себе в село. Їхня родина саме тоді почала будувати нову хату. Ми разом їздили за будівельними матеріалами, вантажили їх, працювали підсобниками, потім йшли купатися на річку, потім разом вечеряли. Було так чудово. Ніби я став членом родини. Той, хто не відчував такого, напевно, не здатен зрозуміти мене.
- Зачекай, Оресте, - перервав його Андрій. - Все набагато гірше і трагічніше, ніж ти собі уявляєш. Я точно знаю, що, коли я виконаю замовлення, ліквідують не лише мене, але й усю мою родину. А зважаючи на те, хлопче, що ти уже практично увійшов до неї, виходить, увесь цей жах стосується і тебе. Я отримав доволі значну суму грошей. Бери Мар’яну, якщо ти її щиро кохаєш, і тікайте куди-небудь за кордон. Іншого виходу не бачу, тому і готовий надати вам навіть відповідні коди рахунків у швейцарському банку.
- Ви маєте рахунки в швейцарському банку? - Орест отетеріло подивився на Андрія. Несподівано для себе, Орос побачив у погляді Хоми щось таке, що снайпер одразу зрозумів: ця людина - дійсно геніальна.