- Вгадав, друже. Розійшлися зі скандалом з дружиною, втратив житло, запив, вигнали з роботи у Львові. Вирішив змінити обстановку. Так опинився у Києві. Грошей немає, дружина все нажите заграбастала собі. Квартири у Києві дуже дорогі. Ось мені добрі люди і порадили найнятися на літо сторожувати до дачного кооперативу. Хоча платня й мізерна, але можна непогано підробити, виконуючи будівельні і ремонтні роботи на дачах. Зараз тут розгорнули таке будівництво…
- Це точно, скоро нашого шефа доженуть за розмахом, - посміхнувся один з охоронників. - Якщо хочеш, можемо тебе рекомендувати до нашої команди. За місяць саме планується додатковий набір охоронників. Платня дуже пристойна, гарне житло і харчування. Повний соціальний пакет. Одну добу чергуєш, дві відпочиваєш. Про інші переваги зараз говорити не буду. З документами в тебе все гаразд? Десь місяць тебе ще перевірятимуть по своїх каналах. Отже за два місяці можеш починати роботу. Тебе як звати?
- Роман.
- А я Валерій, а це теж Роман. Ми передамо наступній зміні, що в наших сусідів з’явився новий охоронник. Вони тут міняються ледь не кожного місяця. Думаю, і ти довго не затримаєшся. Бувай. І не старайся ти так. Цей кооператив ніхто реально не стереже. Приходять злодії з навколишніх сіл, приїжджають електричкою з Києва. Зараз довкола вештається багато бомжів. Іди і лягай спати.
- Ні, я так не звик. Раз мене найняли, мушу виконувати свої службові обо’язки.
- Нічого, за кілька днів розберешся, що до чого, і будеш відпочивати.
- Ми поїхали. Сьогодні вночі шеф їде на засідання капітулу ордена і треба забезпечити гідний супровід. Коли будеш у нас працювати, байдикувати не доведеться. Шеф у нас - людина дуже дієва, і не дасть тобі розслабитися ні вдень, ні вночі.
- А можна мені якось заглянути до вас на пиво? - запитав Хосе. – Я тут нікого, окрім бухгалтера кооперативу, не знаю. Ну і тепер вас двох.
- Нічого не вийде. У нас дуже строго. Нікого стороннього на територію не пускають. Але завтра вранці ми звільняємось. Поспимо вдень, а ввечері заглянемо до тебе. Ти в сторожці живеш?
- У сторожці.
- Там у вас на території дачного кооперативу розчистили ставок, завезли пісок і зробили дуже пристойну зону відпочинку. Можна покупатися, приготувати шашлики, випити пива. Все облаштовано по вищому розряду. Але попереджаю, нам заборонено пити щось міцніше за пиво. Навіть поза службою нас тестують кожного вечора. Але життя тут чудове і платня теж, тому ми дуже дорожимо своєю роботою.
- Добре, я буду вас чекати.
- Не турбуйся, пиво і закуску принесемо самі. Але ти будь тут обережним. Якщо заскочиш зненацька тих, хто грабує дачі, можуть виникнути великі неприємності. Не втручайся сам, викликай міліцію. За таку платню, як у тебе, ризикувати життям і здоров’ям не варто. У нас от платня незрівнянно вища, а ризику практично ніякого.
Охоронці пострибали до джипа і поїхали, а Хосе подумав, що уже першого ж дня свого перебування тут він отримав дуже цінну інформацію. Бенгалуров вночі виїжджає на якесь засідання. За логікою речей, це доволі секретні справи, і тому він не повинен брати з собою численну охорону. Маючи освіту психолога, Рамірес добре розумів, що якщо такі поїздки відбуваються регулярно і тривають роками, то пильність будь-якої людини відносно власної безпеки повинна неминуче суттєво знизитися, особливо коли за цей час не трапилося жодного інциденту. Саме тут і може критися один із реальних варіантів виконання замовлення.
Рамірес попрямував далі, вздовж зовнішнього паркану кооператива, підсвічуючи собі ліхтариком. Коли він завернув за ріг, назустріч йому вийшло від залізничного полотна троє чоловіків.
- Хто такі, що тут робите в таку пізню пору? - запитав Рамірес.
- А тобі яке діло? - визвірився один з них. - Зараз ми тебе тут заріжемо і закопаємо у лісосмузі біля залізниці. Будеш кожен день зустрічати поїзди. У нас там і лопата лежить. Уже одного такого охоронника закопали. Я думав, що більше бажаючих охороняти цей клятий кооператив не знайдеться. Помилився, дурнів ще виста…
Чоловік не встиг договорити, коли у вразливе місце між шиєю і плечем йому з великою силою врізався гумовий кийок. Балакун, як підкошений, рухнув додолу. Рамірес вимкнув ліхтарика і відступив назад під кущ шипшини, зробивши кілька кроків вбік. Хтось з тих кинувся вперед і одразу завив від болю, напоровшись на колючки. Правий черевик кілера армійського гатунку врізався другому чоловікову збоку в пах і той дико заверещав.
«Потрощив усю чоловічу апаратуру, - зосереджено подумав Хосе, чуючи, як третій чоловік, ламаючи кущі, тікав у бік залізничної станції. - Сьогодні і, думаю, увесь найближчий період, можна не виходити на чергування. Ніхто цей дачний кооператив вже не насмілиться грабувати. У цих хлопців система оповіщення працює дуже гарно. Десь за місяць, коли залижуть рани, вони вирішать мені помститися але тоді мене вже тут не буде. Я свою обіцянку перед головним бухгалтером виконав. Тепер - до своїх проблем».