- Так, я вже розмірковував над цим дорогою. Треба нарешті звернутися до нашої психологічної служби і зрозуміти цього невловимого Раміреса, так би мовити, в контексті масової психології. До речі, відповідні матеріали вже готові і лежать у мене в шухляді. Можете запропонувати їх просто зараз на нараді.
- Це ти у Данії набрався всіх цих новомодних штучок?
- Мене там звали «егг-гед», тобто «яйцеголовий», за мою пристрасть до наукових досліджень і експериментів.
- Поклади ці свої матеріали до моєї папки.
- Під час стажування в Данії мені сподобалися лекції одного американського професора. Якось, підчас однієї з них, в приміщення увірвався якийсь молодик. Він був крикливо вдягнений і дивно поводився, весь час щось вигукуючи незрозуміле. Охорона виставила його за двері. На другій лекції, яка слідувала одразу за першою, професор звернувся до аудиторії, де були офіцери спецслужб різних країн у чині не нижче капітана, з проханням описати особисті прикмети цього молодика, а також згадати, про що він говорив і як себе поводив. Там такого наговорили, що самим соромно було, коли той дивний чоловік, як виявилося, асистент професора, знову увійшов до аудиторії в тому ж одязі. Ось так мудрий професор проілюстрував нам людську психологію. Це велика і разом з тим страшна річ.
- Добре, лекція в твоєму виконанні вийшла цікавою. Використаєш цей прийом, коли викладатимеш в нашій академії. Я чув, ти вже за докторську дисертацію засів. Чи не зарано? Треба основній роботі приділяти більше уваги.
- Та це їй не нашкодить. Просто накопичилось багато матеріалу, що так і проситься до узагальнень і систематизації. Тим більше, що ми - відділ відповідного профілю.
- Ну, добре. Нас викликають до шефа.
У величезному кабінеті голови СБУ вже юрмилися люди. Невдовзі прийшов і сам генерал армії. Він сів у зручне крісло і без будь-якої преамбули звернувся до аудиторії.
- Я взагалі не розумію, чому це з нас хочуть зробити цапа-відбувайла. Я так і сказав Президентові. Йому теж не дали спати напередодні свята. У Бенгалурова ціла армія кваліфікованих охоронників. Як це могло статися - для мене загадка. Але як би там не було, розслідування покладено на нас. Тому чекаю від вас ідей і пропозицій. Інтерполівці наполегливо переконують нас, що Рамірес обрав для власної штаб-квартири саме нашу країну, натякаючи, що у нас правоохоронні органи працюють гірше, ніж у США чи навіть Аргентині.
- То чому ж тоді вони досі не затримали Раміреса, який жив у них роками і звідти здійснював свої зухвалі рейди по всьому світові? - запитав стрункий генерал-майор.
- Це, мабуть, вже питання національного менталітету: ми, українці, чомусь нікого ні в чому не звинувачуємо, на відміну від інших народів, - зауважив голова. - Але не будемо вдаватися до загальних питань. Ваші пропозиції, панове.
Всі мовчали, збираючись з думками, і цей сприятливий момент використав генерал Демідіон.
- Вважаю, що нам потрібно кинути всі сили на затримання Раміреса, якщо, звичайно, це не провокація і хтось не намагається нас підставити. Бенгалурова міг вбити будь-хто, просто використавши всім відомий почерк Раміреса.
- Так то воно так, але ж і у нас є інформація, що Рамірес переховується десь в Україні, - заперечив голова СБУ. - Запропонуйте щось оригінальне, новий напрямок розслідування, оскільки попередні завели нас у глухий кут. Це, власне, парафія очолюваного вами підрозділу.
- Я тут підготував деякі матеріали. Думаю, варто зосередитися на вивченні психологічних аспектів діяльності Раміреса і його оточення.
- Нащо така різка зміна пріоритетів? - здивувався голова.
- Рамірес не простий, рядовий кілер-одинак. За освітою він - лікар-психіатр, тонкий психолог, зовні схожий, за нашими даними, на якогось чарівника, чаклуна-характерника. Володіє досить великим обсягом знань у різних сферах, і, здається, може читати думки, вгадувати бажання…
- Ну, це ви вже щось говорите ненаукове, - втрутився голова. - Хоча… Можливо у такій нестандартній ситуації саме нетривіальний підхід нам і потрібен. Продовжуйте.
- Та тут немає нічого такого, чого б сучасна наука не визнавала, - продовжив Демідіон. - Чому Раміреса донині не впіймали? Чому його оточення, яке неодмінно є в кожної людини, його не здало? Адже за голову Раміреса пропонували і пропонують мільйони доларів. І жоден донині не спокусився. Чому?