У другій половині дня йому зателефонував один з них - Валерій і повідомив, що за півгодини вони з Романом завітають до нього в сторожку.
- Тільки нічого не купуй, - попередив Валерій. - У нас тут харчів більше, ніж достатньо. Шашлики вже готові. А пиво ми отримуємо на замовлення - його доставляють просто з заводів або складів. Звикай до нормального життя, хлопче.
За півгодини охоронники вже стояли перед дверима сторожки. В руках кожен з них тримав майстерно упаковані пакети з їжею і пивом.
- Охоронців наш хазяїн підбирає сам, і хто сподобається, тому і дозволяє жити в садибі, - запевнив Хосе Роман. - Він дуже довіряє власній інтуїції. Може вранці встати і, ніби ні за що, ні про що, когось звільнити. А потім виявиться, врешті-решт, що за діло. Пішли до пляжу.
Чоловіки розташувалися у гарній альтанці біля штучної водойми на пляжі з навезеним і добре перебраним піском. На столі одразу розстелили картату паперову скатертину і виставили шашлики, різні салати, сушену рибу і запітнілі пляшки пива. Охоронці поглядали на Хосе, чекаючи його реакції. Вона не забарилася.
- Ну, ви й молодці, - похвалив він нових друзів. - Це ж усе не з магазину?
- Який там магазин, - відповідали потішені охоронці. - Якби ми прийшли сюди після чергової гулянки в садибі хазяїна, тут можна було б нагодувати навіть цілий взвод. Там такі делікатеси залишаються, їх потім віддають нам. Торопаєш, як тобі може пощастити? - плескав Роман по плечі Хосе.
- Ну, ви й влаштувалися, друзі! - ще більше заохотив охоронників кілер. - Хотілося б, все-таки, більше довідатися про майбутню роботу, про її умови, вимоги хазяїна. Може, він така людина, що краще мені туди і носа не сунути, а сидіти собі тихесенько тут, у кооперативі.
- Тхе-хе, - пирснув Валерій. - Ну, що тут порівнювати? Взяти хоча б житло. Ти в сторожці животієш. Які тут побутові умови? А у нас - спеціальний будинок з усіма вигодами для охорони. У кожного окрема кімната, туалет, душ. Знаєш, що таке євроремонт?
- Так.
- У нас навіть унітази і душові кабінки італійського виробництва. Є чудовий бошівський двокамерний холодильник. А в тебе він є?
- В мене взагалі ніякого холодильника немає.
- Ну, що тут порівнювати, - втрутився Роман. - Холодильник забито їжею, яку кожен день міняють на нову. Білизна на постілі імпортна. Нам видають весь комплект одягу - від трусів до шкарпеток. Та й взагалі не треба думати щодо будь-яких побутових проблем. Професійно і чесно виконуй свої службові обов’язки, не напивайся, дівчат не води - і все.
- Але ж, ви молоді здорові хлопці, як ви обходитеся без дівчат?
- Ну, ти слухай далі, - продовжив Валерій, черговий раз розливаючи пиво по одноразових склянках. - Будьмо, третій тост за жінок, і саме про них я і хотів тобі розповісти. Жінок ми замовляємо індивідуально. Що ти витріщив очі? Не віриш?
- Про таке й не чув.
- Отож бо й воно, - засміявся Роман. - Хазяїн добре розуміє, що через наші походеньки за межами садиби можуть дістатися й особисто до нього, тому дівчат привозять індивідуально, але жодних оргій ми не влаштовуємо. Повії обираються за випадковим принципом. Ведеться суворий облік. Другим разом вони сюди не потрапляють. Це й краще - різноманіття.
- А як ви їх замовляєте? - зобразив на обличчі щиру цікавість Хосе.
- Існує окремий журнал для запису замовлень. Можна раз на місяць складати навіть спеціальні побажання. Я маю на увазі: колір очей, статуру та інші індивідуальні жіночі особливості.
- Ви дійсно живете, як у Бога за пазухою, - констатував Рамірес. - Аж не віриться.
- Сам пересвідчишся, коли будеш працювати у нас, - запевнив Валерій. - До речі, чули про твої подвиги цієї ночі. Це ти впоров велику дурницю. Хіба що, можливо, вони самі на тебе напали?
- І ви вже знаєте?
- Така робота: знати про все, що трапляється і всередині об’єкта, і зовні.
- Я просто оборонявся. Після того як ви поїхали, я вже йшов до сторожки, аж тут вони на мене наскочили. В мене просто іншого виходу не було - або я їх, або вони мене.
- Вони там так скавучали, що довелося й нам втрутитись. Ти крутий хлопець, скалічив двох здоровенних дядьків. Там ще хтось був?