- Був третій, але він утік.
- Ху-ху, - засміявся Роман, - уявляю собі картину. Враховуючи, що третій вислизнув, бачу тут два варіанти розвитку подальших подій. Той, третій, організовує команду і за два тижні вони знову сюди навідаються, але вже в іншому складі. Другий варіант, найімовірніший: чекають, поки оклигають ті двоє, і заявляються сюди знову втрьох, але на цей раз прихопивши з собою вогнепальну зброю. За будь-якого варіанту протягом найближчих двох тижнів тобі необхідно звідси «линяти». Залишиш нам свої координати, і коли у хазяїна виникне потреба в нових охоронцях, ми з тобою зв’яжемося.
- Ви маєте рацію, - згодився Рамірес. - Днів з десять я ще тут перекантуюся, а потім дійсно треба кудись перебиратися. А яка людина ваш хазяїн? - перевів він розмову у потрібне для себе русло. - Якщо найматися до нього на роботу, то і його характер, звички, певно, матимуть не останнє значення. Ви з ним хоча б колись зустрічаєтесь безпосередньо? Вітається з вами, коли трапитесь йому на дорозі? Щось знаєте про його особисте життя?
- Ні, ми практично з ним не спілкуємося, - сказав Валерій. - Він має охоронців двох рівнів, так би мовити. Ми належимо до другого, охороняємо садибу, а є люди, які охороняють безпосередньо його особисто. От з цими людьми він має справу безпосередньо, напряму. Вранці вони його «забирають» , а ввечері «здають», якщо можна так сказати, «під ключ». Ці хлопці поряд з ним скрізь, де б він не був і тому в курсі усього його життя. Але туди потрапити дуже важко. Там вони всі з вищою освітою, дехто навіть іноземними мовами володіє. Зарплата - незрівнянно вища за нашу, але й відповідальність і небезпека теж вища. Наскільки мені відомо, два з них вже загинули, захищаючи хазяїна.
- Як цікаво.
- Бачу, очі загорілися, - засміявся Роман. -У тебе як з освітою?
- На жаль, лише школа і армія.
- Ну, тоді будеш з нами, - поплескав Валерій по плечу Раміреса. - Таким людям, як ми, вибирати не доводиться, і якщо трапилося на шляху щось пристойне, треба триматися обома руками.
- Це точно, - погодився кілер. - А як у вашого хазяїна з розкладом? Вночі він, ви казали, інколи кудись виїжджає? Це ж охороні в цей час не можна і очей зімкнути.
- Про сон під час чергування можеш взагалі забути, якщо не хочеш, щоб тебе швиденько вигнали з роботи. У нас тут такі були. Одразу загриміли у відставку. Особливо треба бути напоготові двічі на місяць. Наш хазяїн - граф лицарського ордена Святого Сигізмунда. Раз або й двічі на місяць у них там засідання капітулу. Відбувається, як правило, вночі.
- І що то означає, капітул, чим вони там займаються, ті лицарі?
Валерій почав пояснювати провінціалу, відчуваючи свою значущість і причетність до державних і бізнесових справ великих людей.
- Ну, це тіпа керівного органу ордену. Більше нічого не знаю, бо це таємна організація, - чомусь зменшив голос охоронник. - Чим вони там займаються, нікому не відомо. Думаю, просто п’ють горілку, - засміявся Валерій. - Як оце ми отут з тобою пиво.
- І машин у вашого хазяїна мабуть сотня?
- Не сотня, але декілька є. Всі броньовані.
- І водіїв мабуть цілий штат?
- Зовсім ні, - заперечив Роман. - всього троє. Працюють позмінно, але на засідання того капітулу ордена Святого Сигізмунда возить завжди лише один.
- Чому так? - здивувався Рамірес.
- Саме йому хазяїн найбільше довіряє, - відповів Валерій. - Справжній ас своєї справи. Професійний гонщик, і взагалі людина дуже поміркована, інтелігентна. Має гарну родину, зовсім не вживає спиртних напоїв, ніколи не чув, щоб він з якогось приводу лаявся або взагалі підвищував голос. Фактично він тримає в руках життя нашого хазяїна. І Бенгалуров це добре розуміє - подібного шофера знайти буде дуже важко.
- І де той водій мешкає, невже з вами? - зобразив на обличчі щире здивування Хосе.
- Ні, має власний будинок у Дзвонковому. Неподалік звідси. Там у нашого хазяїна своєрідна тренувальна і відпочинкова спортивна база. Поряд з нею і міститься садиба нашого супергонщика.
- А яка в нього родина?
- Молода дружина і шестирічна донечка. Він їх дуже любить, особливу малу. Таке кумедне дівча. І дуже розумне. Він нею так пишається, а ми знай її підхвалюємо. Просто дивно, як така доросла людина може розцвітати, чуючи похвалу дитині.
- Ну, а яким чином доводиться випускати вночі хазяїна на засідання цієї, як його, - капітелі?
- Та не капітелі, - засміявся Валерій, - капітулу. Це він, а не вона.
- Там, мабуть, виїжджає ціла кавалькада машин і вам вистачає мороки на півночі? - запитав Хосе.
- На засідання капітулу хазяїн їздить лише однією машиною, з шофером і двома охоронниками. Про ці його поїздки практично ніхто не відає. Справа ж секретна, а ти кажеш, кавалькада. Ти ще скажи, щоб вони мигалки включили.