- А що і вони є? Це ж заборонено законом.
- Про який закон ти кажеш? - знову посміхнувся Роман. - Та ти бери їж, а то ми лише язиками чешемо. Давай вип’ємо за те, щоб найближчим часом ти, Романе, поповнив нашу дружну команду, - підняв склянку Валерій. - Будьмо!
Чоловіки черговий раз випили пива і взялися за наїдки.
- А коли наступний раз Бенгалуров поїде на засідання цього, ну, як його?.. - спеціально затнувся Рамірес.
- Запам’ятай: капітулу, - посміхнувся Валерій. - Вони ціле літо не засідали і тепер зустрінуться в ніч перед Днем Незалежності. У людей свято, а для нас - підвищений рівень готовності. Розслабитися не вийде навіть на хвилину. Хазяїн може приїхати вночі із засідання не сам. Всі будуть стояти «раком», чекаючи гостей. Їх же треба розмістити, нагодувати, напоїти. А вранці всі вони ескортом Бенгалурова вирушать на Майдан Незалежності, на парад. Ціла доба буде надзвичайно напруженою. Та ми вже звичні.
Ця зустріч була дуже продуктивною для Раміреса. Він довідався одразу про два вразливих місця Бенгалурова. Ними були: нічна поїздка олігарха на засідання капітулу ордена, і його особистий водій, котрий мешкав окремо від садиби, що охороняється, з родиною, якою він дуже дорожив. Вочевидь, ключовими словами операції, а він завжди давав їм власні імена, були: «донечка водія». Все виявилося набагато простіше, ніж він уявляв собі в Лондоні. Чоловіки ще випили пива, покупалися в ставку і, розпрощавшись, подибали кожен до місця свого житла і роботи. Рамірес з планом виконання замовлення на ліквідацію олігарха в голові повернувся до сторожки, де за столом вже сиділа головна бухгалтерка. Вона зустріла Хосе посмішкою.
- Хоч майже всі члени нашого кооперативу - науковці і люди інтелігентні, але ваш рейд по охороні дач зустріли дуже схвально. Усіх же просто дістали ті грабіжники. Не дивуйтеся, якщо до сторожки приходитимуть люди, щоб просто подивитися на вас.
- У мене до вас прохання, - звернувся до жінки Рамірес. - Мені не дуже до вподоби жити в сторожці. Вона передбачена для прийому членів кооперативу і тут цілий день товчуться люди. Я не маю спокою ні вночі, ні вдень. Чи не могли б ви мені порекомендувати для тимчасового проживання якусь дачу, яку б я міг орендувати у господарів? Звичайно, що недорого.
- Добре, я звернуся до членів кооперативу з вашим проханням. Думаю, після вчорашньої події знайдемо людей, які погодяться, виїжджаючи там на море або ще кудись, надати вам свою дачу для проживання. І навіть цілком безкоштовно. Що, що, а стосовно безпеки своєї дачі протягом вашого там проживання вони, думаю, будуть абсолютно спокійні.
- Буду вам вельми вдячний.
Ще до вечора Рамірес отримав аж три пропозиції безкоштовного проживання у трьох, порівняно невеликих, але по сучасному облаштованих усіма комунальними вимогами, дачах. Він обрав одну з них, що знаходилася найближче до залізничної магістралі. Вибір випав саме на неї через дві обставини: ця дача мала гарно облаштований бетонний льох, у вигляді бункеру під будинком. Близькість же до залізниці, з її періодичним гуркотом потягів, що проносилися не далі як за 200 метрів, надавала можливість повної звукової «ізоляції». Можна було вибити вікно, зламати двері, навіть вистрілити, і ніхто б нічого не почув. Крім того, сусідні ділянки не мали забудови і давно вже фактично перетворились на пустирі.
Рамірес отримав ключі від дачі і льоху і переніс свої речі зі сторожки в нове помешкання. Потім поїхав до Глевахи і на ринку викрав стару машину, попередньо прослідкувавши за її хазяїном. Йому не довелося навіть з’єднувати дроти у запалюванні старого автомобіля, як це полюбляють показувати у фільмах. Він просто прослідкував, куди водій поклав ключі, і у штовханині ринку дуже майстерно витягнув їх з піджака чоловіка.
Тепер кілера мав машину й приміщення. Його план полягав у тому, щоб викрасти доньку водія і доправивши її автомобілем до дачі, де він оселився, заховати в підземному бункері. Рамірес був абсолютно впевнений, що далі проблем у нього вже не виникатиме і замовлення буде виконано саме так, як побажав таємничий замовник. Біля дачі знаходилася літня кухня? і Хосе знайшов там біотуалет, який він заніс до льоху разом із запасом харчів. Зняв з одного ліжка матрац і теж спустив його до низу. Попередні приготування закінчив швидко. Тепер треба було почати вивчати місцевість в районі садиби довіреного водія Бенгалурова.
Крадіжки на дачах припинилися, ніби сто баб пошептали, тому дії Раміреса, як охоронника, в дачному кооперативі ніхто не контролював. Фактично він міг як завгодно розплановувати свій день і взагалі робити все, що йому заманеться. Так він і робив, користуючись сприятливою для себе ситуацією. Брав викрадені «Жигулі», цілком справедливо вважаючи, що таке «залізо» ніхто, в тому числі і хазяїн, шукати не буде, і прямував до садиби водія у Дзвонковому. Кілер завжди діяв нахабно, хоча і чітко розраховував ступінь ризику. Декілька років тому навіть заїхав до Ізраїлю за ізраїльським паспортом іншої людини, змінивши свій зовнішній вигляд так майстерно, що пошив у дурні пильних і прискіпливих ізраїльських прикордонників.