- Не називайте мене так. Я не ваша дівчинка.
- Образилася?
- Ні, просто мені раптом здалося, що ви дуже швидко забули ту, що зникла. Це неправильно, так не можна. Ми тут з вами сидимо, їсти збираємося, а що з вашою Мар’яною відбувається, про те навіть не думаємо. Які ви чоловіки, все таки... Іноді я вас просто ненавиджу.
Дівчина почервоніла і відвела погляд. Потім різко підвелася і рушила до ванної кімнати. В її очах бриніли сльози.
Поверхнею невеличкого журнального столика, який стояв біля крісла, ліз чорний лискучий жук, який, напевно, залетів до кімнати у розчинене вікно. Орест переключився на нього, уважно слідкуючи, як той дістався до краю й гепнувся на підлогу догори дригом. Він мотав у повітрі лапками, намагаючись перекинутися на черевце. Це йому ніяк не вдавалося. Нарешті жук перекинувся на лапки, і Орест з полегшенням зітхнув. Підводитися з крісла чоловікові просто не стало сил. Жук навмання побіг до стіни, досліджуючи вусиками її поверхню і намагаючись знайти прийнятний вихід. Але його не було.
«Немає виходу, немає виходу», - як цвях засіла в голові Ореста думка.
До кімнати зазирнула Леся
- Ви тут трошки посидьте, а я допоможу тьоті.
- Добре, я посиджу, поміркую на самоті.
Орест продовжував меланхолійно спостерігати за спробами жука вибратися на волю. Той уже проповз вздовж однієї короткої стіни і почав рухатись вздовж іншої, довшої. Леся знову зазирнула до кімнати і запросила Хому вечеряти. В маленькій кухонці ледве вмістилося троє людей. Особливо незручно сиділося за столом високому Орестові. Леся помітила це і запропонувала помінятися місцями. Він з вдячністю погодився. На столі диміла варена картопля, але за кількістю салатів, які можна було приготувати лише заздалегідь, Орест здогадався, що жінка готувалася до свята.
- Що будемо пити? - Лесина тітка виставила на стіл пляшку дешевого вина і надпиту пляшку горілки. - Сьогодні ж все-таки свято. Може гість скаже тост?
Жінка налила Орестові чарку горілки, а собі з Лесею по чарці вина.
- Найкоротший і найвідповідніший сьогоднішньому дню тост: «Слава Україні!»
- Героям слава! - відповіла Леся.
Тітка мовчки підняла келих і трохи відпила. Ледь пригубила і Леся. Орест перехилив чарку і випив до дна.
- Отже вам немає де жити, але робота у вас є, - констатувала тітка, коли вони трохи закусили.
- Думаю, проблем з грошима не буде, - запевнив жінку Орест. - Мені призначили немалу, навіть для Києва, платню. Якщо буду пропонувати свіжі ідеї, отримаю бонуси. Чого-чого, а от ідей у мене завжди було багато.
- Хто ви за освітою?
- Основна освіта - фізик. Теоретик. Закінчив Львівську політехніку. Через це я не повністю теоретик, а й практик.
- Маєте якісь сімейні проблеми? Леся казала, що у вас зникла дружина.
- Ми не були офіційно одружені і навіть не жили, як чоловік і дружина. Моїй подрузі не було ще й 18 років.
- Хіба у нинішні часи це становить якусь перешкоду? - здивувалася жінка. - Дівчатка он живуть активним статевим життям ледь не з 13 років.
- Але ж не всі. Навіть у Великій Британії 2% наречених до весілля ні з ким не спали. Щоравда, цифра мізерна, але ж ми поки що не Велика Британія.
- З цим можна погодитися. І на жаль, і на щастя.
Випили ще по чарці, закусили.
- Я згодна взяти вас на квартиру, - сказала Лесина тітка. - Залиште мені ваш паспорт, будь ласка. Будете спати у великій кімнаті. В квартирі не можна курити, включати голосно телевізор чи радіо, не напиватися і не водити дівчат. Умови прийнятні?
- Цілком.
- Тоді можете переносити свої речі.
- У мене жодних речей немає. Тільки ті, що на мені.
- І навіть зубної щітки?
- Немає.
- Мені навіть якось лячно брати вас на квартиру, - похитала головою тітка. - Я таких людей ще не зустрічала.
- Тьотю, він хороший, - раптом прохопилася Леся і, почервонівши, знову відвела погляд.
Тьотя якось особливо подивилася на свою небогу.
- Ну, добре, якщо це дійсно так, - згодилася вона. - Домовилися. Леся сказала, що ви підете прогулятись. Я буду вдома і приготую вам постіль. Тільки довго не затримуйтеся.
- Коли найпізніше я можу повернутися додому, щоб вас не турбувати?
- Об одинадцятій. Ні, ні, - протестуючи замахала руками тітка, коли Леся заходилась мити посуд, - ти йди, а я сама помию.
Орест підвівся з-за столу і попрямував до великої кімнати, де йому випадало спати. Підійшовши до стіни, взяв у руки лискучого жука. Загорнув його до серветки. Леся стояла в дверях і дивилася.