- Я сьогодні отримав немалу суму грошей, - сказав Орест, коли вони піднімалися сходами до другого ярусу театру. - Ти не проти, якщо опісля ми з тобою ненадовго відвідаємо ресторан? Тут, неподалік оперного, є цілком пристойний.
- Ні, я не хочу. Це дуже дорого. Та й концерт закінчиться, напевно, пізно.
- Але ж тобі ще рано на заняття, - заперечив Орест. - Я потім відвезу тебе на таксі до гуртожитку. Або переночуєш у тітки. Я не знаю, як там у вас в гуртожитку з пізніми поверненнями. У вас є комендантська година?
- Чому це ти маєш витрачати стільки грошей на мене? Хто я тобі така?
- Людина, яка щиро бажає допомогти мені, вже допомогла, а можливо, і врятувала. Це дорого коштує. Не відмовляйся.
- Ну, добре. Тільки не надовго.
- Ти що, ніколи не сиділа в ресторані допізна?
- Ніколи.
- Чому?
- Де, коли, з ким і за які гроші?
- А ти спроможна бути доволі непоступливою, коли схочеш.
- Ти ж нічого про мене не знаєш. Хоч, насправді, і знати нема чого. Школа, інститут, гуртожиток, батьки за кордоном, тітка в Києві. Практично все. Ні, не все. Випадково доля звела мене з тобою, і я зрозуміла, що до цього моє життя було нудним. Я довідалася про переміщення в просторі і часі, про снайперів і кілерів, про створення надсучасних видів озброєнь, про фірму «Еріксон», а зараз вже тусуюся з видатними людьми на святковому заході: поетами і брюнетами, патріархами і президентами. Мене обмацують працівники спецслужб і обнюхують службові собаки. І все це завдяки тобі, Оресте. Ось так.
- Щось собак я не помітив.
- Та це я так, про собак, - посміхнулася Леся.
- А ти можеш бути саркастичною.
- Це явно нервове, - знову посміхнулася дівчина. - Зазвичай я не така. Скромна, тиха, очей на чоловіків не піднімаю.
- Ну, досить вже тобі, ось і наші місця. Дивись, як на нас подивилися ті хлопці з наушниками, які замикають лівий фланг балкону нашого ярусу. Хіба ми схожі на терористів?
- Чому це в театрі така метушня? Скільки охорони. Може хтось готує якийсь терористичний акт?
- Я не думаю, що на таке хтось у нас зважиться. В цьому сенсі українці є однією з найспокійніших націй світу. Але цей театр має давні терористичні традиції.
- Що ти маєш на увазі? - запитала Леся, коли вони вмостилися на сидіннях.
- В Київській опері в 1911 році застрелили прем’єра Російської імперії Петра Столипіна. Фактично через це російська історія пішла іншим шляхом і, врешті-решт, імперія зруйнувалася. В науці такі моменти, часові відрізки і періоди, називають біфуркаційними. В цей час історія може рушити декількома відмінними шляхами розвитку, які приведуть до тієї чи іншої мети і результату. Наприклад, у нас з тобою мить біфуркації буде після закінчення святкового вечора. Ми можемо одразу поїхати додому, прогулятися схилами Дніпра або «зависнути» в ресторані.
- Ми про це щось вчили в школі, але без жодних подробиць.
- На жаль. Київ взагалі відіграв величезну роль у руйнуванні Російської імперії. Тут не лише вбили Столипіна, але й дружина брата царя познайомилися з відомим авантюристом Распутіним, який довершив повну моральну деградацію тієї країни.
- А ти не знаєш, в якому саме місці оперного театру застрелили Столипіна?
- Ні, не знаю, але те, що це дуже вплинуло на подальший хід російської історії, - факт.
- А чому і хто його вбив?
- Столипін з 1906 року перебував на посадах міністра внутрішніх справ і прем’єра. Він був сильною і розумною людиною. Придушив революцію 1905-1907 років, навів порядок залізною рукою. Але головна його заслуга полягала в сміливому впровадженні реформ, яких в Росії не існувало віками. Одна з основних - аграрна - в Російській імперії, селянській країні, мала вирішальне значення. Саме в цьому театрі його і застрелив терорист-есер Богров. Після цього все в тій країні пішло шкереберть. Слабовольний цар сам не міг правити такою величезною імперією. Я думаю, Столипін не дозволив би Росії так по-дурному встряти в Першу світову війну. Можливо, саме тому його і вбили.
- Дивися, музиканти в оркестровій ямі вже почали включати свої пюпітри, - показала пальчиком вниз Леся. - Схоже, скоро все почнеться. Дивися, он в партері сидить Міністр внутрішніх справ з дружиною. І Прем’єр-міністр уже на місці. Немає лише Президента.