- Я працюю у цій компанії.
- Цікаво, ким?
- Очолюю науково-дослідний відділ.
- О! А чим же займаєтеся ваш відділ?
- Я вам розповім як доньці представника Інтерполу, але лише в тому разі, якщо зможете переконати мене, що не належите до промислових шпигунів і не підіслані фірмою-конкурентом.
- А якщо я вам призначу побачення, це вас не шокує? - несподівано запитала дівчина і пояснила, побачивши здивування на обличчі Хоми. - Просто я декілька років прожила у Франції і виробила дещо відмінні від українських погляди на стосунки між чоловіком і жінкою. А тепер батько вийшов у відставку, і ми повернулися до України. Мені тут конче необхідна якась така опора. Аж ось раптом такий мен, як ви. На ловця, кажуть, і звір біжить. Скажу відверто, таких чоловіків у Франції я не зустрічала. Зовні ви виглядаєте навіть краще за кумира всіх француженок Алена Делона. Звичайно того Алена Делона, яким він був у молодості.
- І чим же це я такий розчудовий, як на погляд парижанки?
- Чорнявий, смаглявий, а очі такі яскраво блакитні. Надзвичайно рідкісне поєднання.
- Ну, а як там свято, що завжди з тобою?
- Що ви маєте на увазі?
- Я маю на увазі Париж, місто кохання, Хемінгуей і таке інше…
- Знаєте, це значною мірою - міф. Гарний, цілеспрямовано створений міф. Там дійсно багато людей, які розуміються на мистецтві кохання, але такого, у суто фізичному сенсі, як в Україні, там - обмаль. Подивіться, скільки гарних жінок і чоловіків нас оточує на цьому кораблі. У Парижі довелося б спеціально їх підбирати. Отож маємо відповідний «матеріал», але ми не вміємо кохати на рівні науки і мистецтва.
- Ви зараз говорите як спеціаліст?
- Коли ми познайомимось ближче, то й довідаєтесь. - кокетливо відповіла Мар’яна.
- А чому ви вважаєте, що я захочу пізнати вас ближче?
- Це написано у ваших очах. До речі, познайомте мене з вашою супутницею, яка ховається за вашою спиною, але так зацікавлено нас слухає.
- Це моя подруга, Леся. А це Мар’яна Орос.
Дві дівчини обмінялися не дуже прихильними поглядами. Вони досить критично оглянули одна одну, і жодна не знайшла відповідного критичного аргументу. Але буквально за декілька хвилин виявилося, що в Мар’яні набагато менше толерантності, у порівнянні з Лесею. Саме тому, а може через неприховану, суто жіночу досаду на суперницю, вона відразу кинулася у відверту атаку на Лесю.
- Мушу схвалити ваш вибір. Дуже гарна дівчина, - звернулася вона знову до Ореста. - Але цей вибір був доцільним лише до появи у вашому житті іншої.Тобто, мене. Вибачте, але буду відвертою. Леся явно мені програє. Я слідкувала за нею ще тоді, коли ви танцювали. Вона дуже скута внутрішньо і вже ніколи не розкриється для вас, як бутон троянди. Без цього такий мен, як ви, ніколи не буде щасливим. -Якось грайливо і якось надто розкута промовила Мар’яна.
- А ви, Мар’яно, значить, - відкрита книга? Хіба це цікаво для чоловіків?
- У кожній жінці криється таємниця. Просто треба знати, де вона прихована. Це справжнє мистецтво, і воно до снаги не кожному чоловікові. Тому жінка, яка внутрішньо відчула, що зустріла свою долю, має брати ініціативу до своїх рук. Чоловіки, як на мене, - дуже слабкі істоти щодо визначення свого майбутнього. Їм краще, коли вибір за них робить хтось інший. От хоча б я.
- В тебе ціла філософська школа. Скільки ж тобі років?
- Я саме в тому рідкісному віці, коли жінка радо відповідає на це некоректне запитання. Мені вісімнадцять. І я просто впевнена, що вже за місяць ви будете моїм.
Позаду хтось тихенько зойкнув і вхопився за руку Ореста. Це була Леся.
- За місяць у вас нічого не вийде. В цей час я вже буду в Стокгольмі. Я підписав контракт з фірмою «Еріксон» на цілих п’ять років.
- То поїдьте зі мною, хоч мені Швеція і не дуже подобається. Холодно. Але нас зігріє наше гаряче кохання.
- Ви дуже самовпевнені.
- Ми ідеально підходитимо одне одному, і в будь-якому інтер’єрі. Я трохи вивчала мистецтво дизайну в одній Паризькій приватній школі. Тож чоловіків і жінок можна добирати один до одного так само, як окремі елементи дизайнерської композиції. Ви не знаходите, що я права?
- Про ваше дизайнерське обдарування я здогадувався.
- Звідки?
- По очах.
- Ви жартуєте! Але зараз он зазвучала чудова музика танго. Це мій улюблений танок. Я вас запрошую. А ваша супутниця теж не буде нудьгувати. Тільки но ми підемо, її напевно запросить он той молодик, що буквально їсть її очима.
- Не сумніваюсь в цьому.
Вони пішли танцювати і Орест зрозумів, що для Мар’яни це був лише привід, щоб відірвати його від Лесі.
- Ваша Леся - провінціалка, селючка і простушка, хоча і дуже гарна. До речі, вона дивно схожа на Кім Бесінджер, відому американську акторку і модель. Хоча ні, краща за неї. Очі більші і не такі спухлі від віскі, як у Кім.