Стали жерти-кусати безбожників, а нажершись, кістки їх випльовували, та й знов палить-спопеляти бралися, палить-спопеляти тих гадів, тих гадів-гадських, виблядків огидних, безбожних нахабних що все святе й трисвяте забули їх треба палити як нащадків асмодея як тарганів як пацюків смердючих палити нещадно палити дочиста вщент палити виблядків окаянних палити вогнем чистим і чесним палити й палити і коли головою вікно проламую вікно тверде зі скла цільного вдарив перший раз встояло вдарив другий раз тріснуло вдарив третій раз розлетілося засовую голову свою у квартиру напівтемну поховалися гади від кари небесної але бачать у темряві жовті очі мої бачать добре бачать пильно знаходжу першого гада чоловік сорока двох років забився в платтяну шафу обдаю шафу широким струменем дивлюсь як горить шафа але сидить всередині й не поворухнеться страшно йому а шафа горить потріскує дерево але сидить і я чекаю але не витримує розчиняє дверцята з криком і я йому в рот пускаю вузький струмінь полум’я мій вірний рожен вогняний і ковтає він вогонь мій ковтає і падає шукаю далі діти дві дівчинки шести й семи років забилися під ліжко під широке обливаю ліжко широким струменем горить ліжко горить подушка горить ковдра не витримують вискакують з-під ліжка біжать до дверей пускаю їм услід широкий струмінь віялом спалахують добігають до дверей палаючими шукаю далі найсолодше шукаю знаходжу її жінку тридцяти років блондинку полохливу забилася в ванній між пральною машиною і стіною сидить в одній сорочці натільній коліна голі розчепірилась від жаху заціпеніла дивиться очима круглими на мене а я повільно ніздрями запах її сонний втягую наближаюсь до неї ближче ближче ближче дивлюся лагідно носом колін торкаюся потихеньку розсовую розсовую розсовую а потім пускаю найвужчий струмінь мій вірний рожен вогненний пускаю їй у лоно вузько пускаю й сильно наповнюю тремтяче лоно її рожном вогненним кричить вона криком нелюдським а я повільно починаю її рожном вогненним їтьїтьїтьїтьїтьїтьїтьїтьїтьїтьїть.
Полетімо ж нині та вільно ми,
По безкрайньому небу синьому
Над краями прилеглими торговими,
Над гаями та лісами дрімучими,
Над вільними полями-луками зеленими,
Над ріками й озерами прозорими,
Над старими містами європейськими.
А потому летімо напористо
Над морями-океанами в путь далекую,
В путь далекую, до краю безбожного.
Розпростерли ми крила перетинчасті,
Помахали ми хвостом та й по семи вітрах,
Та піймали ми в крила швидкий вітер восьмий,
Швидкий вітер восьмий, нам попутний.
Приладнались ми до вітру до того,
Осідлали його як коня баского,
Та на ньому, на буйному вітрі переметному
В путь далеку небезпечну рушили.
Пролетіли ми перші десять днів,
Пролетіли перші десять ночей.
Десять днів-ночей над гладінню водною,
Над крутими хвилями розкотистими.
Та й заслабли наші крила перетинчасті,
Потомились наші голови горинні,
Заморивсь-повис наш могутній хвіст,
Пазуристі лапи наші розтислися.
Глядь, побачили в морі-океані ми
Дім на палях на стійких залізних,
Щоб смоктати з матінки-землі сирої
Кров глибинную, віками накопичену.
Приземлились ми на той на залізний дім,
Розідрали ми дах та залізний,
Нечестивців дванадцять із’їли,
Кісточки їхні в море сплюнули.
Відпочили там три дні й три ніченьки,
На четверту ніч дім вогнем спалили,
Та й на Захід знов рушили.
Пролетіли ми другі десять днів.
Пролетіли другі десять ночей.
Десять днів-ночей над гладінню водною,
Та й заслабли наші крила перетинчасті,
Потомились наші голови горинні,
Заморивсь-повис наш могутній хвіст,
Пазуристі лапи наші розтислися.
Глядь, побачили в морі-океані ми
Велетенський корабель шестипалубний.
На схід пливе корабель той великий,
Із країни безбожної, підступної.
Він везе товари всі поганії,
Він везе людей все безбожників,
Він везе крамольнії грамоти,
Він везе бісівські потішища,
Він везе сатанинськії радощі,
Він везе блядюг-гнилих-лебідоньок.
Налетіли ми як вихор та на корабель той,
Палили-спопеляли його із семи голів.
Із семи голів, із семи ротів,
Та й спалили всіх поганих безбожників,
Та й пожерли всіх блядюг-гнилих-лебідоньок.
Відпочили там три дні й три ніченьки,
На четвертую — далі рушили.
Пролетіли ми треті десять днів,
Пролетіли треті десять ночей.
Глядь, побачили край той безбожний.
Налетіли мерщій, приловчилися,
Почали палить його із семи голів,
Із семи голів, із семи ротів,