Сто — не сто, а поживу ще. Поживемо, поживемо. Та й іншим дамо пожити. Життя гаряче, героїчне, державне. Відповідальне.
Треба служити справі великій. Треба жити сволоті на зло, Росії на радість… Коню мій білий, постривай… не тікай… куди ж ти, рідний… куди, білогривий… цукровий коню мій… живий, ох, живий… живі коні, живі люди… всі живі поки що… усі… уся опричнина… уся опричнина рідна. А поки жива опричнина, жива й Росія.
І слава Богу.
