— О, — кажу, — ті розроблять.
Чапай дивиться на мене запитально.
— Земляки, — пояснюю.
Він схвально киває головою, дістає з-під столу трилітровий слоїк із якимось морсом, надпиває звідти і простягує мені. Ні-ні, заперечливо махаю рукою — я краще покурю.
— От, — продовжує Чапай, витерши рукавом криваві помідорні розводи. — Теорія в принципі ревізіоністська. Базується на перегляді основної ідеї Маркса. Ідеї про самодостатність пролетаріату як такого. Ти читав, — питає він мене, бо Вася сховався десь за димами, — листування Маркса й Енгельса?
— Ні, — кажу, — але я знаю, що вони дружили.
— Правильно, — каже Вася, — вони дружили. По-хорошому дружили, ти не думай.
— Ясно, — кажу, — по-хорошому.
— І в них, — продовжує Чапай, — було прикольне листування, по-своєму прикольніше за «Капітал».
— Що може бути прикольніше за «Капітал»? — дещо не в тему вставляє Собака, але я передаю йому папіросу і він замовкає.
— В совку, — говорить Чапай, — базовим визнали саме «Капітал». В цьому, як на мене, головна трагічна помилка радянської ідеології. Увагу потрібно було звертати на листування. На листування Маркса й Енгельса. Товариші з донецього обкому це довели, — впевнено говорить він і добиває п'ятку.
Якісь хвилин двадцять—тридцять усі мовчать, думаючи про товаришів із донецього обкому. Нарешті Чапай віддупляється і лаштує нову папіросу.
— В одному з листів, — говорить Чапай затягуючись і передаючи папіросу непритомному Васі, — це з раннього листування, — пояснює він, — із так званого гамбурзького періоду…
— Прямо бітлз якийсь, — кажу я.
— Маркс тоді багато експериментував із суспільною свідомістю.
— Що? — прокидається Вася на ці слова.
— Тут, — пояснюю, — Чапай каже, що свого часу твій улюблений Маркс в Гамбурзі, на Реппербані, експериментував із розширенням свідомості.
— Кислоту жер, — Собака ніяк не може дочекатись своєї черги, тому помітно нервує.
—І внаслідок цих експериментів, — продовжує Чапай, — йому відкрився принцип ЗРЯ.
— Що-що?
— Зовнішня робітнича ячейка, — говорить Чапай. — Ідея проста — нам відпочатку показують хибну картину виробничих відносин. Хибність її, — говорить Чапай, — полягає насамперед в нібито необхідності перманентного розростання капіталу. Це — фікція, — рішуче говорить Чапай, вихоплює в мене поза чергою папіросу і глибоко затягується.
— Що — фікція? — не розумію я, намагаючись відібрати папіросу.
— Все фікція, — подумавши, каже Чапай. — Пролетаріат самодостатній. Тому ідеальним й ідеологічно вірним є принцип зовнішніх робітничих ячейок, так званих ЗРЯ. Зовнішня робітнича ячейка, сама по собі, теж є самодостатньою.
— Слухай, — кажу, — твій Маркс, він же просто Будда якийсь.
— Не говорячи вже про Енгельса, — вставляє Вася крізь сон.
— Ось. Кожна ЗРЯ формується за принципом мурашника. Основою такого формування стає окремо взяте підприємство, там, завод, фабрика, чи ще якась байда. І ось навколо цієї байди збирається ЗРЯ, як мурахи навколо мурашника.
— Да? — питаюсь. — А хто виконує роль мурашиної королеви?
— Партком, — впевнено говорить Вася.
— Ага, — кажу. — Значить, трахати всі будуть партком?
— Партком, — впевнено повторює Чапай.
— Добре, — погоджуюсь. — Ну, а далі?
—І це все, — говорить Чапай. — За цим принципом будується життя суспільства, якщо вірити Марксу.
— А влада? — питаюсь я.
— Влада непотрібна. Влада в цій системі зайва. Влада — це теж фікція. Ось тобі, — звертається Чапай до Собаки, намагаючись виманити у нього папіросу, — влада потрібна?
— Ні, — говорить Собака, — мені не потрібна.
— А тобі? — Чапай звертається до мене, не спускаючи проте одного ока з папіроси.
— Ну, якась первинна, — говорю, — мінімальна…
— Ось, — урочисто говорить Чапай і вириває папіросу в Собаки. — Ось. Первинна. Я саме про це й говорю. Необхідною є лише первинна влада, влада, побудована за автономним принципом. Все інше — фікція. Вся інша, більш структурована, влада не функціонує. А, відповідно, вона не потрібна, — і він передає мені папіросу, як якийсь, щойно виграний мною, приз глядацьких симпатій. Про Васю ми всі забуваємо, він про нас — теж. Загалом, — каже Чапай далі, — непотрібними є більшість структур та інституцій, тому слід все це гівно подрібнити і поступово знищити.
—І що твій Маркс пропонує Енгельсу натомість? — питаюсь я.
.— Принцип ПиХ, — говорить Чапай.
— Як-як? — навіть Собака перепитує.
— Пролетарська Хартія, — говорить Чапай.