— Що ти грузиш? — нервується чувак, очевидно Гоша.
Вася ховається в мене за спиною, а я думаю — як же його звати, цього нашого Какао — як же його звати, як можуть звати донбаського інтелігента? мабуть, Андрюшою, точно — Андрюшою.
— Андрюша, — кажу я. — Нам потрібен Андрюша. Ми його друзі.
— Да? — недовірливо перепитує Гоша. — Ну, ладно, заходьте, — каже він, але пістолет не прибирає. Раптом бачить у Собаки наплечник і каже: що там?
— Бухло, — каже Собака.
— Давай, — говорить Гоша.
Собака дістає пляшку коньяку, віддає Гоші, той мовчки запихає її до кишені халата, і ми заходимо за ним і опиняємось у велетенській квартирі, коридор тягнеться кудись углибину, ми йдемо за Гошою і виходимо на безрозмірну кухню, нехуйово йому, очевидно, платять за опльовування наших святинь, думаю я із заздрістю, на кухні сидить Какао, щоправда без костюма, теж у якомусь халаті, таке враження, що в них тут сауна, сидить і п'є щось із великого горнятка, можливо саме какао і п'є, Андрюша, це до тебе, каже йому підар-редактор і, втративши до нас будь-який інтерес, зникає в нетрях своєї підарської квартири.
— Привіт, — радісно посміхається до нас Какао, мудак товстий.
— Привіт, Какао, — каже Вася. — Прикольний халат. Ти в ньому тепер завжди ходитимеш?
— Це мені Гоша дав, — пояснює Какао.
— Ну, гаразд, — перебиваю я його. — Маруся казала, що ти телефонував, щось про Карбюратора говорив.
— Ага, — каже Какао. — Я вам ще вчора хотів сказати, а ви слухати не стали.
— Що нам тебе слухати, — починає Собака, але Вася його спиняє, мовляв, хай говорить.
— Ось, — продовжує радісно Какао. — Ви пішли, а я потім думаю, треба ж вас якось попередити.
— Про що попередити? — питається Вася.
— Про Карбюратора.
— Ти знаєш де він?
— Знаю.
— Він в місті?
— Ви, що — лохи? — хоробриться Какао, відчуває все-таки, мудак, що він на своїй території. — Ладно ці придурки, але ти, Жадан, мав би знати, ви ж, здається, разом навчаєтесь.
— Я хворів, — кажу.
— Ага, — погоджується він, — у тебе це надовго. Карбюратор давно в таборі.
— В якому таборі? — лякаюсь я.
— Він що — сів? — лякається собі Собака.
— Та ні, куди він сяде, — сміється Какао. — Він в цьому, в піонерському таборі, чи як це тепер називається, трудовому, о. Там зараз якраз цей, як це, перший строк, ні не строк, завіз. Ні, не завіз, зміна. Приїде купа малолітніх уйобків, і Карбюратор буде їх вчити, як ставити намет.
— Ні фіга собі, — дивуюсь я.
— Да, — говорить Какао, — в таборі прикольно. Купа тьолок. Я колись, ще в школі, їздив раз, так до мене там один вожатий чіплявся. Уявляєте — підаром виявився.
— Ось і Карбюратор, мабуть, до когось чіпляється, — каже Вася.
— Він що — теж підар? — не розуміє Собака.
— Ні, Карбюратор не підар, — кажу я, — я його добре знаю. Хоча по-своєму — підар, звичайно.
— Ну, і що робити? — питається Вася в Какао.
— Поїдьте до нього, — говорить Какао. — Там класно. Тьолки.
— Вожаті-підари, — додає Собака.
— А де це? — питається Вася.
— За Вузловою, — говорить Какао. — Табір «Хімік».
— Це що — для якихось мутантів табір? — питаюсь.
— Ні, це для хіміків. Значить, сідаєте на електричку і їдете через Чугуїв до Кінцевої. Там чекаєте пару годин наступної електрички і їдете до Вузлової. Там чекаєте ще пару годин і їдете вже в «Хімік». З Вузлової можна і пішки. Але виїжджати потрібно серед ночі, інакше не встигнете. Там перша електричка о четвертій ранку. Якраз до обіду доїдете. В Чугуєві можна бухнути, — для чогось додає він.
— Це як — на скаку? — питається Вася Комуніст.
— Ну, як хочете, — незадоволено відповідає Какао. Очевидно, в нього якась своя фішка по Чугуєву, іноді таке трапляється.
16.00
— А якщо зараз виїхати? — питаюсь на всяк випадок.
— Там, здається, остання електричка о пів на п'яту відходить, — пояснює Какао. — Не встигнете. їдьте нічною, — посміхається він.
— Що ти посміхаєшся? — питаюсь я в нього незадоволено. — Що ти посміхаєшся, а?
— Нічого, — розгублено говорить Какао. — Просто так.
— Просто так, — кажу незадоволено.
— Ладно, — говорить Вася, — а у вас тут пересидіти до вечора можна? Чи ви трахатись зараз почнете?
— Я запитаю в Гоші, — засоромлено каже Какао.
— Про що? — говорить Вася, але Какао вже вибігає.
— От мудак, — незадоволено говорить йому вслід Собака.
16.15
— Гоша сказав, що можете сидіти, — радісно вбігає на кухню Какао. — Тільки в туалеті акуратніше.