РОЗДІЛ XXVІ
Підсумовуючи все сказане й прикидаючи в думці, чи в нинішні часи Італія здатна висунути нового владаря і чи дасть вона для мужньої людини змогу ввести нову форму правління, на славу вождеві і на благо всій нації, я бачу, як багато речей промовляє на користь цього почину, і мені здається, що не було ще слушнішої пори для його виконання. Якщо, повторюю, для виявлення могутності Мойсея народ ізраїльський мав попасти в полон до Єгипту, а для пізнання величі душі Кіра вимагалося, щоб перси опинились під кормигою мідян, і якщо судилося було афінянам жити порізненими, щоб розкрилася доблесть Тесея, то й нині, щоб пізнати силу італійського духу, Італії довелося впасти низько, як ніколи досі, зазнати ще більшої неволі, ніж гебреям, ще більшого гніту, ніж персам, ще більшої роз'єднаності, ніж афінянам, бути обезглавленою, відданою на поталу беззаконню, розбитою, сплюндрованою, спустошеною, розіпнутою й доведеною до великої руїни. Правда, бувало так, що нам ніби з'являвся промінь надії в особі того чи іншого мужа, вселяючи в нас віру, що Бог послав його для порятунку, але згодом завжди виявлялося, що доля зраджувала його в розпал боротьби. Отож і досі скута мертвим сном Італія жде не діждеться того, хто зцілить її рани, покладе край плюндруванню Ломбардії, поборам у Неаполі й Тоскані, вилікує її давні болячки. Бачите, як благає вона Господа послати людину, що визволить її від гніту й зухвалості варварів. Бачите, вона готова стати під прапор, аби лише хтось підняв його в руці. Тепер уже всім видно — якщо Італія може мати на когось надію, то лише на Ваш славетний рід. Рід, такий щасний і доблесний, з поміччю Бога й Церкви, нині ним-таки очолюваної, міг би взяти на себе справу відродження. Це було б не так важко — досить згадати діяння й життя тих, про кого я вже розповідав. Хай такі люди рідкісні й незвичайні, та вони все ж були людьми, і обставини їм сприяли не більше, ніж нам. Їхній почин не був ні справедливішим, ні легшим, ніж Ваш, і Господь не був до них ласкавішим, ніж до Вас. Вас чекає праве велике діло: бо хіба може бути неправою війна, без якої не обійтись, і несвятою зброя, коли тільки в ній порятунок? Вирішальний час настав. Вам лишається надихнутися прикладом тих, кого я закликаю наслідувати. Тим більше, що вже являються незвичайні безприкладні знамення Божі: то розступиться морська хлань, то хмара стане за дороговказ, то з каменя бризне вода, то спаде дощем манна небесна — все готове славити Вас. Черга тільки за Вами. Господь лише тому не хоче вчинити своєї волі, щоб не позбавляти нас свободи дії і законної частки уготованої нам слави. Не дивно, що нікому з названих вище італійських вождів не було до снаги звершити те, чого можна сподіватися од нашого славетного роду, і що після стількох переворотів і війн в Італії почало здаватися, ніби підупала бойова доблесть італійців. Це пояснюється тим, що ніхто з них не міг замінити старі негодні порядки новими. Тим часом ніщо так не прославляє нового вождя, як створені ним нові закони й нові порядки. Якщо їх поставити на міцну основу й надати їм величі, то владаря всі шануватимуть і славитимуть. У цьому розумінні Італія становить багатий наочний матеріал, треба тільки надати йому форму. В неї дуже тіло, бракує лише міцної голови. Подивіться, скільки сили, спритності, винахідливості виявляють італійці в герцях і дрібних сутичках. Але варто їм виступити цілим військом, як вони стають невпізнанні. Все це від нездарності вождів. Тямущого не слухаються, кожен сам собі голова, оскільки нікому не вистачило доблесті й фортуни, щоб повести за собою інших. Ось так і виходило, що в усіх війнах, ведених за останні десять років, італійські війська завжди зазнавали поразок. Про це свідчать Таро, Олександрія, Капуя, Генуя, Вайла, Болонья, Местрі.