Рука директора вже врівень з його грудьми.
— Я більше нічого не зрозумію! Ніколи!
А директорові руки вже взялися за банта.
— Ні, не треба! Згляньтесь на мене! — благав Альфредо.
Та дарма, бо неуцтво в Невіглаську не поступалося своїм.
— Ця висока нагорода належатиме тому, хто справді гідний її, — оголосив директор, знімаючи банта. Альфредові ж здалося, що з його грудей вирвали серце.
Не витримавши, вибухнув плачем: гордість і слава Невігласька, він упав з вершини абсолютного неуцтва в розряд посередностей, став людиною, котра дещо розуміє.
Новина-блискавка розлетілася по школі, рознеслася по всьому місту. До місця події збігалися репортери, а вже десь за годину хлопці — вуличні продавці газет — розносили екстрений випуск «Вісника Невігласька». Міф розвіявся: це було жорстоке розчарування для всіх жителів міста,
ХАЗЯЇНОГРАД
Хазяїн панорами
У Хазяїнограді навіть повітря комусь належить: дихнув — і плати за нього. Тут усе має свого хазяїна: будинки, телефон газ, вода, коти, квіти, бар, трамвай, таксі, більярд, кінотеатр, ресторан, магазини, автомат, що продає жувальну гумку.
Ти підійшов до фонтанчика напитися? Одразу ж, ніби з-під землі, з'являється якийсь чолов'яга і тицяє тобі квитанцію:
— Будь ласка, до каси...
У Хазяїнограді ніхто не знає, що таке громадський парк, бо всі парки — чия-небудь власність, і за вхід треба заплатити хазяїнові. Треба платити й за вхід на спортивний майданчик, і за те, щоб скупатися в річці. Коли тобі на другий бік річки, а ніг мочити не хочеться, то мусиш платити за перехід хазяїнові мосту.
Куди не кинь — усюди хазяїн! Навіть у міської футбольної команди він є: купує і продає гравців, наче олов'яних солдатиків або кеглі.
Треба зважити, що хазяї в цьому місті діляться на дві категорії: ЗВИЧАЙНІ і, як тут кажуть, МУЛЬТИХАЗЯЇ (ці найзаможніші, бо одній людині можуть належати, наприклад, заводи + будинки + магазини + аптеки + газети + т.д., не кажучи вже, звичайно, про такі дрібниці, як власний будинок, вілла на узбережжі, яхта чи заміський маєток).
Найкраще роздивитися Хазяїноград можна згори, з оглядового майданчика, що височить над містом. Розташований він на зарослому чагарником пагоркові, де на спеціальних постаментах встановлено біноклі. Не встиг ти ще й ногою ступити на майданчик, як до тебе вже підходить добродій з вишуканими манерами і простягає жетона:
— Хочете помилуватися чудовою панорамою міста? Сто лір за одну хвилину. Будь ласка.
Це хазяїн панорами.
Опускаєш жетона у проріз, і весь Хазяїноград у тебе як на долоні, так близько, що можна прочитати імена хазяїв, написані на заводських димарях, на дахах будинків, ба навіть на вбиральнях.
Що залишити синові
Вихід на пенсію — це свято. Разом з іншими робітниками, котрі також ішли на пенсію, Вальдо зайшов до великої, ошатно прикрашеної заводської зали. Справді, це і його свято, і їхнє спільне свято — свято заслужених робітників. Такі врочисті церемонії в Хазяїнограді відбуваються щороку по всіх заводах та установах. Це настільки визначна подія в житті міста, що про неї пишуть в газетах і говорять по телебаченню.
Робітнича біографія Вальдо почалася багато років, тому, коли він підлітком переступив поріг заводу. Крім роботи й нового хазяїна, він знайшов тут друга, хлопця, який працював за сусіднім верстатом. Вдень вони працювали поруч на заводі, а щосуботи ввечері зустрічалися в барі, де можна було зіграти в карти чи в більярд. Друзі ніколи не сварилися, хоча їхні погляди частенько не збігалися.
Марко — так звали Вальдового друга — завжди бурчав:
— Що за місто! Самі хазяї! Узяти хоча б нашого...
— Що в тебе за думки! — відказував Вальдо. — Хазяї завжди були й завжди будуть. Уже так заведено. Коли на землі є дерева, будинки, заводи, то повинні бути й хазяї.
— Зовсім ні, — заперечував Марко. — Без дерев, будинків та заводів жити було б набагато гірше й важче. А от хазяї навіщо? Я собі уявляю місто, де буде, все: дерева, будинки, заводи, але не буде хазяїв. Без них жити набагато краще.
Минав час, друзі старіли. Вальдо старанно працював і надіявся, а Марко, як завжди, нарікав, але вони ніколи не сварилися.
Настав день виходу на пенсію. Для заслужених робітників, відданих заводові, уточнив хазяїн, влаштували урочисті проводи.