-- Що сталося? Чого ти розбігався?
-- Вставай , здається поряд підземляни. — схвильовано відповів Карол.
Коротун миттю вскочив на ноги і теж вихопив з вогню палаючу гілку. Він ще не зустрічався з цими тварями, та йому вистачало і розповідей про них.
-- Де ти їх бачив?
-- Он , з того боку. — тикнув пальцем, хлопець.
Шутім придивився, і теж побачив зелені очі, та вже не в купі. Незнайомці розійшлись на півколом, мабуть готовлячись до нападу. Чоловічок вище підняв вогонь. Потім повернувся до Карола.
-- Це не шорхи. — повідомив він йому.
-- А хто?
-- Вовки. Та від цього нам не легше. Ти вмієш лазити по деревам?
Хлопець ствердно хитнув головою.
-- Тоді залазь, а потім допоможеш піднятися і мені.
Каролові не потрібно було повторювати двічі. Він швидко задерся на найближче дерево. Шутім в той час стояв розмахуючи палаючою гілкою, та вона швидко догоряла. Вовки підходили все ближче і ближче.
-- Ти скоро там. – зляканим голосом гукнув коротун.
-- Давай руку. Я тебе підтягну. — скомандував Карол .
Він перегнувся через товсту гілляку і простяг другові руку.
-- Опустися нижче, я не дотягнуся. --- попрохав Шутім.
Юнак опустився трохи нижче і схопивши товариша за зап’ясток, з силою смикнув в гору, і якраз вчасно. Одна з тварин кинулась на свою здобич, та запізнилась. Чоловічок вже опинився на дереві. І зуби вовка голосно цокнули ухопивши повітря.
-- Що, впіймав облизня?— вже сміливо крикнув з дерева, Шутим.
Так вони і просиділи до ранку, майже не спавши. Звірі ночували тут же, і на ранок нікуди не зникли. Вони не збиралися іти з нічим, мабуть дуже зголодніли. Це були не підземляни, що бояться сонячного світла. Вовків, яскраві промені, не лякали.
-- Що будемо робити?— спитав Карол.
-- Наче я знаю. – здвигнув плечима Шутім.
Несподівано звірі нашорошили вуха і попідводились.
-- Вовки, щось почули. Дивися, як розхвилювались. — звернув хлопцеву увагу на тварин, коротун.
Друзі прислухалися.
-- Я теж щось чую. — радо вигукнув юнак. — Наче мене хтось гукає.
-- Може нас вийшли шукати. — висловив свій здогад, Шутім. І сам що є сили заволав:
-- Агов. Ми тут. Ідіть сюди.
Карол теж підключився. Став горлати ще голосніше, ніж товариш. Вовки відступили, але недалеко. Все ще надіючись, вполювати здобич. Зовсім близько почулися крики. Карол впізнав дядьків голос.
-- Дядьку Мартіне. Я тут, допоможіть!
Із за дерев, заявилися чоловіки. Хлопець, забувши про небезпеку, сплигнув на землю і допоміг злізти Шутіму.
-- Ось ви де!-- Радо вигукнув , старійшина.
Поруч з ним стояло кілька чоловіків , серед них і Мозус.
-- Ми заблукали. — винувато розвів руками Шутім. – Ніч, була дуже темна.
-- Нічого. Головне з вами все добре. — промовив Мозус. Він потріпав хлопчину за плече. Карол роззирнувся на всі боки.
-- Що, ти, шукаєш ?-- спитав його чоловік.
-- Та нас всю ніч, сторожили вовки. Я спочатку подумав, що то шорхи. Дуже злякався! Виявилось, це вовча зграя. Все ж , від вовків легше врятуватися. От ми і просиділи всю ніч на дереві. А тепер вони втекли і навіть доказів свого існування не залишили.
-- Чому ж , залишили. Ось під деревом кілька куп лайна. — промовив один з прибулих чоловіків.
Всі весело засміялися, це зняло напругу тривожної ночі. Гуртом вирушили до поселення. Коли вони з’явилися біля болота, хтось затрубив в ріг, сповіщаючи, що пошуки зниклих, припинено. Невдовзі, з лісу вийшло ще дві групи . Всі раділи , що все, добре скінчилось. Загублинців одразу нагодували. Тут вже, Шутім , відвів душу, наминав так, що аж за вухами лящало. І куди тільки все те, в такому малому тілі, зникало? Коли Карол і коротун наїлися, Муеро попрохав старшин зібрати раду.
Хартум і Мартін погодились. Це стосувалося, обох племен. В скорості, біля будинку голови зібралися усі чоловіки. Хто сидів на камені , хто стояв обіпершись о стіну будинку, хто просто переминався з ноги на ногу. Лісовик вийшов в перед:
-- Страшна сила -- ці шорхи. Та все ж , е люди , які знають як їх здолати. Та до них , довга дорога. Я кажу про Орнагула, і його учнів. Вони живуть далеко, на березі моря, в своєму замку. Ми, чарівники, можемо спілкуватись на відстані. Востаннє, коли це відбулось, старий маг попрохав направити до нього, ось цього хлопця.