-- Хіба Сулерія, не єдиний світ, що нам потрібен?— захвилювався Карол.
-- Гадаю, що засмучу вас, якщо скажу, що ні. Потрібні будуть ще Місячний Камінь, Камінь Сонця, крило морфінна і око дракона-слактора з планети-океану Акварії. — перерахував усі інгредієнти Орнагул.
-- Скажіть , а в Акварії лише сама вода, навкруги? Я ж не вмію плавати. — за панікував Шутім.
-- Не хвилюйся, може ти ще туди і не дійдеш. — зло пожартував над ним , Теймур.
Чаклун з докорам подивився на балакунів, що перервали йог пояснення, ті вибачились і замовкли.
-- А вже там, чарівник Валером, допоможе створити з усіх цих складових зілля, промовить заклинання, яке я дам вам із собою і відправить вас назад до нашого світу у потрібний час.
-- А крило морфінна і ці камені, теж знаходяться в Акварії?— спитав Мозус.
-- Ні. Камінь Сонця, знаходиться в головному храмі Норка , на Стеркії, у вас буде трохи часу, щоб знайти його, коли ви, повернетесь у минуле. Крило морфінна , найдете на планеті, з назвою, Містерія.
-- Ви забули сказати по Місячний камінь. — нагадала Мілена.
-- Де знаходиться, ця складова , ми і самі не змогли з’ясувати, та сподіваємося, що ви самі по це дізнаєтесь.
-- І скільки днів на все це нам знадобиться?— спитав Мозус.
-- А чи не все одно, якщо ми повернемося в минуле?— здвигнув плечима Крістур.
-- Твоя правда. — погодився ватажок. Потім звернувся до Орнагула. —І коли нам, в дорогу?
-- Спочатку відпочиньте, відіспіться, а завтра в ранці, вирушите. Тільки зараз, нам, треба з'ясувати ще одну річ. Прошу всіх пройти зі мною. Старий підвівся і рушив в глиб кімнати, там на високій підставці, лежала прозора сфера.
-- Що це?— спитав Карол.
-- Це ключ від дверей у інші світи, але користуватися їм зможе тільки обраний.
Зараз ви по черзі будите підходити і торкатися його, він покаже, хто саме нам потрібен.
Чаклун злукавив, він добре знав хто той обраний, та хотів показати це мандрівникам, щоб вони не сумнівалися в тому. Першим підійшов Мозус.
-- Поклади руку на шар і уяви, що віддаєш йому, всю свою силу і енергію. Чоловік зробив все так як наказав старий. Шар почав з середини світитися, наче хтось запалив в ньому невеликий вогник, він палахкотів і вигравав різнокольоровими барвами.
-- В тобі достатньо сили, щоб бути гарним воїном і сильною духом людиною, але не достатньо щоб відкрити прохід. – пояснив побачене Орнагул. — Хто наступний?
Наступним був Крістур. Він зробив все як і Мозус, сфера, під його рукою, не запалала яскравіше ніж у ватажка. Він розчаровано відступив пропускаючи в перед Плато.
-- Нехай підійде Карол. — попрохав чарівник.
-- Але ж він ще зовсім дитина. — не хотів уступати своєї черги, болотник.
-- Не має значення. — наполіг на своєму Орнагул.
Карол не сміливо простяг руку, кінцівка тремтіла, він ще не встиг її опустити на сферу, як вона почала яскраво світитися. Він одсмикнув руку назад.
-- Не бійся, продовжуй, ти не обпечешся. Це холодне світло. — підбадьорив , хлопця, старий чаклун.
Карол послухався і поклав долоню на шар. Від яскравого спалаху, усім довелося примружитися.
-- Оце так енергія!— захоплено вигукнув Шутім.
-- Тепер , я думаю всі зрозуміли, для чого Муеро, наполягав на Кароловій участі в цій мандрівці?— спитав Орнакул.
-- Так. — відповів за всіх Мозус. — він буде нашим провідником по світах.
-- Не тільки. Його, Боги нагородили дивовижною силою, зрозуміти яку, йому допоможе ця подорож, а він завдяки їй, допомагатиме вам. — пояснив чарівник. — Тепер можете іти відпочивати, мої учні, проведуть вас по ваших кімнатах.
-- А нас тут, сьогодні нагодують? Чи ми їстимемо своє?— обізвався Шутім.
І лише тепер, всі звернули увагу на те , що він і досі тримає в руках , смажену козу і навіть встиг трохи її погризти. Орнагул , вперше за весь час розмови, посміхнувся:
-- Вибач, друже. Зовсім випустив з голови, та не ображайся на старого, вже став забудькуватим. Прошу всіх до їдальні, там на вас, давно чекає, накритий стіл.
-- От, з цього і потрібно було починати. — діловито промовив, коротун і першим вирушив за одним з учнів Орнагула, що провів їх, до трапезної.
Вечеря була просто розкішною, від страв ломився стіл і всі вони були дивовижно смачними, а спілкування з господарями замку виявилося дуже приємним. Чаклуни ,які с першого погляду, були суровими і замкнутими, на повірку, виявились балакучими і веселими дідками. Всі вони були дуже поважного віку, а деякі дожили вже до сотні років, як Фалонд і Манерус. Найменшим виявився, Каху, йому виповнилося, лише сімдесят. Коли трапеза скінчилася, мандрівників провели до гостьових кімнат. Вони були розташовані поряд одна одної вздовж довгого коридору. У кожній з кімнат на гостей чикав приємний сюрприз: діжі з теплою водою і чистий одяг. Чоловіки не встигли помитися в теплому озерці і зараз з задоволенням порскались в діжах. Мілену і Вассу поселили до однієї кімнати, жінки одразу почали роздивлятися одяг, що їм запропонували. Він виявився, чоловічим. Спочатку, жінки розгубилися, а потім лукаво перезирнувшись, почали перевдягатися. Міла стягла з себе остогидлу сукню і з задоволенням кинула її в корзину для брудної білизни. В одежі, що їм запропонували чарівники, було дуже зручно. Жінки стали схожими на двох хлопчаків, обидві стрункі і тендітні з гнучким станом і стрункими ногами. Всі їхні принади, тепер були на показ, та їм зовсім не було соромно, навпаки, їм це подобалося.