Мандрівники підійшли до краю скелі і дістали мотузки.
-- То як будемо опускатися? Ці линви закороткі , щоб дістати аж до дна провалля. Теймуре, може ти щось підкажеш. — звернувся до вугляра, Мозус.
-- Берете мотузку, складаєте в двоє і чіпляєте згином за камінь, тільки камені вибирайте уважно, щоб бува не зломились. — почав роз’яснювати хлопець. — Потім хапаєтесь одразу за два кінці і спускаєтесь до підходящого, щоб стати, виступу. Стягуєте мотузку і все починаєте спочатку.
-- Зрозуміло!— вигукнув Шутім.
Коротун боявся великої висоти, та не хотів цього показувати, він ніяк не міг вгамувати тремтіння в ногах і щоб якось заспокоїтись, ходив вздовж скелі в зад , в перед.
-- Линв лише чотири, тому розіб'ємось на пари. — вирішив Мозус. — Шутім спускатиметься з Крістуром, я з Крахуном, Карол з Плато, а Капер з Теймуром. Всім зрозуміло?
Друзі закивали головами і почали спуск.
-- Шутіме, іди сюди, ось непогана зачіпка. — гукнув коротуна Крістур і почав опускатися до низу.
Поряд, здавалося майже без зусиль, ліз вугляр. Він швидко перебирав ногами по скелі, ковзаючи руками по мотузці.
-- Що значить практика. — позаздрив йому болотник.
Теймур лише посміхнувся. На початку спуску проблем не було, повільно але впевнено, друзі підкорювали скелю і пройшли вже половину шляху. Та несподівано з під ноги Мозуса, вискочив великий камінь і з гуркотом, відбиваючи ще сотні таких самих уламків, полетів до низу. Від несподіванки, Мозус відпустив один кінець мотузки і швидко посунувся вниз не встигаючи знайти для ніг опори. Крахун, що ліз за ним намагався зупинити мотузку, але вона не підкорювалася маленьким рукам, крихітний чаклун не міг втримати таку гору м'язів, як Мозус. Ще мить і вони, у двох, упадуть на гостре каміння. Крахун обома руками вчепився в повзучу в гору линву і разом з нею почав підійматися. Всі завмерли, не маючи змоги їм допомогти. Найближчими до потерпаючих, були Карол і Капер, болотник вже міцно стояв на ногах, а хлопчина ще опускався, він зрозумів, що хоче зробити чаклун і попрохав товариша розгойдати мотузку. Капер зробив це якраз вчасно , хлопчина встиг ухопитися майже за самісінький кінець, повзучої до гори линви і повиснути на ній , відпустивши свою. Падіння Мозуса зупинилося, чоловік ледве переводив подих.
-- Мозусе, шукай куди стати. — гукнув йому Карол.
Друзі потроху приходили до тями. Зачепившись за скелю, чоловік став на ноги, він міцно тримав мотузку, на другому кінці якої, висіли Крахун і Карол.
-- Теймуре, що робити далі?—спитав він у вугляра.
-- Тобі, нічого , лише тримай. Карол нехай спробує повернутися на свою линву, а ти Крахуне, знову візьмись за обидва кінці і потихеньку опускайся, поки теж не станеш на скелю.
Зробили все, як порадив Теймур. Карол повернувся на свій маршрут, чаклун правда трохи повозився, та все врешті решт , обійшлось добре і мандрівники продовжили спуск. Вже зовсім розвиднилось і сонце ось, ось зазирне своїм золотим оком на дно каньйону. Мозус , Капер і Плато вже злізли, іншим залишилося лише кілька метрів, коли почувся зичний, сильний крик. З протилежної скелі до них, розправивши свої велетенські крила наближався хестур. Сонячні промені розбудили його вчасно, щоб він зміг побачити здобич, що ворушилася зовсім поруч, на дні ущелини.
-- Ніхто не рухайтесь! Притисніться до каміння!— крикнув Крахун і сам сховався за виступаючий гостряк.
Всі зробили теж саме, один лише Крістур, безпомічно теліпався на мотузці, він не міг стрибнути до низу, заважали гострі камені і не встигав видертись вгору. Крилата ящірка, бачачи легку здобич, рушила прямісінько на нього, мандрівники вже відчували сморід, що йшов від потвори, а бідолашний Крістур, чикаючи не минущої гибелі, заплющив очі. Раптом ящірка закричала і каменем рухнула вниз, з її ока стирчало дві стріли. Мабуть не дарма Брати-болотники, навчилися справно стріляти. Крістур розплющився і крик радості вирвався з його пересохлого горла. Решта друзів теж загорлали.