-- Ну ,що ж давайте і ми трохи відпочинемо. — запропонував Крістур. — Ми теж всі виснажені.
Мандрівники погодилися, кожен вмостився по зручніше.
Бахтар швидко вивільнився з під мертвої ящірки і озирнувся по сторонам, але нікого не побачив. Він аж посинів від люті і закричав так, що скелі здригнулися, злякано злетіли і закружляли хестури.
-- Щоб вам місця у світі не було, прокляті. Я, однаково знайду спосіб вибратись і тоді, ви, гірко пошкодуєте, а найбільше ти, молодий чаклуне, ще ніхто не посмів мене принизити так. Я з тобою розберусь!
Злий карлик тупотів ніжками і здіймав до неба свої маленькі, сухі кулачки. Та друзям було вже до того байдуже. Їх зараз хвилювало інше, як вибратись з цієї халепи, в яку вони, так необачно потрапили. Засвітився зеленуватим світлом камінь, це прийшовши до тями Крахун, і посипав його чарівним порошком.
-- Дякувати Богам Світла і Добра, нарешті щось починає відбуватися!— вигукнув Крістур.
-- Як, ти, Крахуне?— поцікавився самопочуттям чарівника, Карол.
-- Все, добре. Не хвилюйся. Я вмію швидко відновлювати сили. — заспокоїв хлопця коротун.
-- Справді. В тебе навіть сліду від ран на обличчі не залишилося. — зрадів за нього, юнак.
Крахун підняв до гори камінь і висвітив всю печеру. Вона виявилася досить просторою, від неї вглиб скелі ішов прохід.
-- На зовні нам зараз не можна, там на нас чекає Бахтар. – промовив чарівник.
-- Тоді пішли цим ходом, може десь і вийдемо. Адже в підземеллі у шорхів, в нас вийшло. — сказав Теймур.
-- Іншого шляху однаково немає. — погодився з ним Крахун і першим рушив по підземному коридору.
Та в скорості, прохід розділився на кілька окремих ходів.
-- Куди підемо тепер?— спитав Шутім.
-- Кароле, ану візьми свого ножа і поклади на руку гостряком вперед. — не відповідаючи Шутімові, звернувся чаклун до хлопця.
Карол зробив як йому було сказано, а потім запитально глянув на Крахуна.
-- Згуртуй свої думки на пошуку виходу і пошли ножеві.
Хлопець з концентрував свою увагу на кинджалі. Пройшло кілька секунд, ніж повільно піднявся над долонею і повернувся у право.
-- Оце так!-- захоплено вигукнув Крістур. — Зброя показує нам дорогу!
-- То рушаємо, поки ніж не передумав. — поквапив товаришів Плато.
Мандрівники ішли слідом за Каролом і за чарівником. Друзі поспішали, адже їм потрібно було встигнути залишити каньйон до заходу сонця. Несподівано вони зайшли в глухий кут. Каролів кинджал впав на долоню.
-- Що трапилось?— спитав Капер.
-- Здається прийшли. — прокоментував подію Крахун.
-- Але ж тут не має виходу.
-- Десь повинен бути. Шукайте. — наказав чарівник.
Друзі розійшлися і стали роздивлятися стіни , відтягувати камені, що під ними лежали.
-- Здається знайшов. — гукнув товаришам Плато. — Ось тут під низом, є лаз.
Він почав руками відгрібати від стіни пісок і дрібні камінці і скоро всі побачили світло , яке пробивалося з під скелі. Мандрівники кинулися йому допомагати, нарешті в лаз можна було просунутись навіть Крістуру. Плато обережно висунув голову на зовні, але далі не поліз ,а одразу ж затяг її назад.
-- Що сталося?— спитав Мозус.
-- Є дві новини. Одна гарна, друга не дуже .— повідомив хлопець товаришів.
-- Та не тягни, ти. — розсердився на нього Крістур. — Що там таке?
-- Там велика печера і є вихід на зовні…
-- Так чого ти , морочиш голову. — не дав закінчити розповідь Шутім і поліз у діру.
Та Плато схопив його за ногу і затяг назад
-- … та якраз на виході лежить величезна і страшна ящірка. — доказав хлопець, все ще тримаючи коротуна за ногу. Після його слів Шутімові і самому вже перехотілося вилазити.
Крахун визирнув на зовні.
-- Це і є червона ящірка. — повідомив він мандрівників, повернувшись. — Вона відпочиває і у нас є гарна нагода, отримати те, за чим ми сюди і прийшли.
Всі дружньо закивали головами.
-- У нас є чотири мечі, два луки і булава. — на останньому слові Мозус зиркнув на Шутіма. — Якщо ми обережно виліземо не розбудивши потвору, ми уб’ємо її у вісні. Тому прошу, вилазьте дуже тихо.
Та просити не було потреби, всі і так це розуміли. Один за одним, наче тіни, мандрівники влазили до печери червоної ящірки. Вони навіть дихнути лишній раз боялися, щоб не розбудити чудовисько. Кожен тримав свою зброю на по готові. Ящірка засопіла і мляво вдарила хвостом об землю, друзі завмерли, та вона продовжувала спати. Мозус рукою показав братам-болотникам ,стати по обидва боки голови і націлити луки тварині у очі. Потім обернувся до Крістура і провівши рукою по горлові дав зрозуміти куди наносити удар мечем. Той зрозумівши вказівку підійшов ближче і заніс зброю для удару. Сам Мозус зробив те ж саме. Теймур і Карол обійшли ящірку і стали з іншого боку.