Ранок застав мандрівників на околиці селища. Перша частина подорожі була пройдена. Що їх чекало ще, по переду? В поселенні їх помітили одразу і радості не було меж. Одразу заграла музика, поселяни бігли їм на зустріч, окрім Мілени і Васси. В них були сердиті погляди, обидві жінки стояли підперши боки руками, чекаючи нагоди висказати те, що в них накипіло на душі. Карол з Крістуром одразу це помітили.
-- Що це з ними?— стурбовано спитав болотник, у хлопця.
-- Зараз дізнаємося. — зітхнув Карол і пішов до своєї подруги.
Крістур не поспішав він хотів побачити, що ж воно буде і не прогадав.
-- Як ви могли нас обдурити? Чому не сказали про небезпеку, що на вас чикала в Нижній Сулерії?— першою пішла в напад Васса.
Карол розгубився не знаючи що відповісти, а жінка продовжувала :
-- Що ми тільки не передумали, за вашої відсутності, після того, як на селище напав хестур і старшина пояснив, що це за твар і звідки вона взялась.
-- А ви казали, що ніякої небезпеки не має!— впряглася в сварку Мілена.
-- Любі наші жіночки,-- несподівано прийшов на виручку хлопцеві Мозус. — Хіба ви не розумієте? Ми ж не хотіли, щоб ви хвилювалися. Ви ж наш найдорожчий скарб і ризикувати вами ми не маємо права.
-- Ми розуміємо. — спокійно промовила Васса, це був спокій, перед бурею.-- Та ви і не мали права, нас обдурювати.
Жінка повільно пішла на Мозуса , той почав задкувати. Несподівано підскочив Крістур, він взяв своїми великими руками її за голову і припав губами до її вуст. Васса одразу обм’якла і притихла. Карол розплився в посмішці і обійняв Мілину, дівчина не пручалась і припала до його грудей.
-- Що ж, ми і тут отримали перемогу. — пробубнів Шутім , обіймаючи Шамілю.
-- Ти правий друже. — кивнув головою Теймур.
Вугляр пішов до хатини, та коли проходив по біля Міли і Карола, дівчина помітила його поранення.
-- Теймуре, що з твоєю головою?— стурбовано спитала вона.
-- Дрібниці. — спокійно відповів той. — Не хвилюйся, Крахун зараз мене вилікує.
Вугільник зник у будинку чарівника. Дівчина лише здвигнула плечима, та Карол був йому вдячний, перший раз, за весь час знайомства, що він, не відвернув Міленину увагу, на себе. Поснідавши на швидкоруч, мандрівники попадали відпочивати. Мілена сиділа біля Карола і дивилася на його миле, майже дитяче обличчя, згадувала як вона хвилювалася, поки чоловіки ходили за тим клятим хутром. Що тільки не передумала. Яка вона була зараз щаслива, сидіти поруч з коханим. Шаміля і Васса , теж неймовірно раділи поверненню своїх милих чоловіків. Вони разом порались біля плити, готуючи обід і весело гомоніли. Коли накрили стіл, побудили мандрівників, ті вставали не охоче, від перевтоми боліли руки і ноги. У Теймура під очима були велетенські синці. Хоча голова і не боліла, бо малий чаклун чимось його напоїв, та на обличчі сліди залишилися.
-- Ну і вигляд у тебе, хлопче, хоч хестурів лякай. — насміхався з нього Плато.
Теймур лише посміхнувся у відповідь.
-- Добре ,що хоч живий!— заступилась за вугляра, Васса.
-- Так. Згадати страшно, чого ми натерпілись. — сідаючи до столу підтримав розмову Крістур. —А ти Кароле, як? Стобою все добре? Щось вигляд в тебе не дуже.
-- Красно дякую! Утішив! А роги в мене не ростуть?—з єхидничав хлопчина.
І одразу ж, про це пожалкував, бо Крістур розплившись у посмішці, від вуха до вуха і висказав:
-- А ти, про це запитай у Міленки, як вона тебе чикала.
Дівчина густа почервоніла і трохи не випустила полумисок, якого якраз ставила на стіл, а Крістур отримав від Васси, ганчіркою по плечах.
-- За що?— удавано-ображено, викрикнув він.
-- За твій довгий язик. Не чіпай дівчини. — промовила Васса.
-- У вас бачу, добрий настрій. Це чудово. — почувся голос чаклуна, який щойно увійшов.
Він ніс під пахвою товсту книгу. Мабуть вона була досить таки важка, бо малий аж перехилився на бік.
-- Сідай до столу , Крахуне. Дивись , чого тут тільки не має. Наші жінки, з радості перестаралися. Нам всього і не подужати. — запросив його Мозус.
-- Не відмовлюся. Я, таки добряче зголоднів.
Чаклун сів біля Шутіма, який вже наминав пиріг з м’ясом і голосно прицмокував губами, показуючи, який він смачний. Шаміля дивилася на свого обранця закоханими очима, бо саме вона пекла ті пироги. З обідом упоралися швидко, вісьмом здоровим чоловікам апетиту не позичати. Крахун попросив жінок швиденько по прибирати, і коли стіл був чистим , поклав на нього свою книгу.
-- Ви казали, наступне, що вам потрібно дістати, це крило морфіна. Так?
Карол дістав папірець на якому були виписані всі складові зілля і передав чаклунові. Той уважно його продивився.