-- Коли вони заспівають, ви не встигнете ні в чому розібратися. Так сказала королева Ная. — вже спокійно відповів він дівчині.
-- Королева Ная?— почувся з гори ніжний, тихий голос.
Це обізвався той морфін, що вітав мандрівників.
-- То це, вона вас сюди прислала?— спитав він. —А де ж сама королева примар? Вона б не пропустила видовища нашої смерті.
-- Королева примар? А хіба не ви її такою зробили?— сердито вигукнув хлопець. — Вона сама мені це розповіла.
-- Тобі хлопчику, дарована сила бачити не видиме і чути нечутне, цим вона і скористалася. В тому яка вона зараз є , винна вона сама. Їй в спадок дісталася книга з могутніми заклинаннями, що здатні з’єднувати світи. Піддавшись впливу Магри, Ная захотіла захопити ще кілька, для себе, та щось пішло не так і наш світ був знищений. Загинули всі люди і дуже багато морфінів, та завдяки здатності літати наш рід вижив.
-- Тоді чому Ная хоче щоб ми вас повбивали?— все ще з недовірою, спитав хлопець.
Він не міг повірити, що його так безсоромно надурили.
-- А ти спитай у королеви сам. — відповів морфін і показав Каролові за спину.
Юнак обернувся і побачив Володарку, з у сих боків її оточували примари. Як вона змінилась! Вся її прозора і сяюча з середини фігура посіріла, обличчя подурнішало і аж перекосилося від злості, ще до недавна, розкішне біле волосся, перетворилося на розтріпану сивину. Королева закричала і від того крику у Карола трохи не розірвалася голова. Він затулив вуха руками і впав на землю. Та це не заглушило голосу Наї.
-- Ти обіцяв мені, що морфіни помруть! Ти надурив мене! Тепер я твій найзліший ворог!
Володарка зникла. Біль потроху відпускав, та все одно Карол був знесилений. Він розтирав долонями скроні намагаючись швидше прийти до тями. Мілена турботливо схилилася над коханим, вона як і решта друзів, нічого не бачила і не чула, тому не розуміла , що трапилося з хлопцем, чому він упав і корчиться від болю.
-- Що ж, бачу королева не захотіла тобі нічого пояснювати. — знову обізвався старший морфін. — Тоді я сам поясню. Наї однаково, хто б з нас помер. Головне для неї, це наша кров, доторкнувшись до якої, вона поверне свою силу. Королева натравила вас на нас, не тому ,що ми перед нею в чомусь завинили, а тому, що ви б допомогли їй отримати назад її силу і владу, для продовження чорних справ, адже вона слугує Магрі, та в такому стані, Ная повністю безпечна.
-- Тепер у мене на одного ворога побільшало. — зітхнув юнак.
Каролові було соромно, що він так безвідповідально повівся і мало не став убивцею, за ради амбіцій відьми.
-- Більше нікому не віритиму на слово. —у розпачі промовив він.
-- Ну що ти, вірити потрібно, але обережність не завадить. Дякуй Вассі, що їй закортіло взнати майбутнє. — заспокійливо промовив до хлопця Мозус.
-- Гадаю прийшов час познайомитись. — сказав старший морфін. — Мене звуть Найм, це моя родина: діти, онуки, правнуки. Ми живимо досить довго і багато чого бачили. Я сам, наприклад, застав часи коли наш світ був одним цілим, ще до приходу Магри. А, що вас , люди , привело до Містерії? Адже ви не заради втіхи так ризикуєте.
Мозус представився сам і назвав своїх друзів, потім розповів, що відбувається на планеті людей, і яка допомога морфінів їм потрібна.
-- То вам потрібне наше крило?— перепитав Найм.
-- Так. Як що, це можливо.
-- Ну чому ж, не можливо. Ми час від часу міняємо свої крила, бо вони зношуються. Старі відпадають і виростають нові. Крила, які нам відслужили, ми зберігаємо в спеціальній коморі. Ану , Найр, злітай і принеси. — наказав старший морфін, малому, що першим помітив мандрівників.
Найр миттю обернувся і ось вже друзі мали другий складовий для зілля часу. Вони обережно його сховали разом з шерстю червоної ящірки і щиро подякували своїм новим друзям.
-- Ви казали, що живете досить довго і багато чого знаєте. — промовив до Найма, Карол.
-- А ,що ти хочеш взнати, хлопчику?
-- Орнагул розповів нам де знаходяться всі інгредієнти зілля, але про один , навіть він не знає. То може ви нам підкажете, де знаходиться Місячний камінь.
-- Колись давно я чув, що існує свиток в якому вказується місце знаходження цього каменю і ще знаю, що той свиток десь схований на Старшій планеті. Більше я нічим вам не зможу допомогти. — відповів морфін.
-- А на Старшу планету можна потрапити з допомогою Сфери переміщення?— поцікавився Мозус. — Як я розумію , чарівників між вами не має.
-- Можна і з допомогою сфери, та в нас є постійний перехід. Він ніколи не закривається. Я вам його покажу.
Найм полетів у перед, мандрівники рушили слідом і скоро прийшли до маленького озерця, посеред якого був вир. Вода швидко оберталася і засмоктувала все що в неї потрапляло.