-- Ну що ж, думаю сили ми підкріпили. Пішли далі. — скомандував ватажок. — До заходу сонця, нам потрібно відшукати якесь поселення.
-- Тільки не таке, з якого ми насилу втекли. — сказав Теймур. — Бік у мене ще не зажив. Нового поранення я не хочу.
-- Будемо обережними. — погодився з ним Мозус.
-- А куди ітимемо, вгору по течії, чи в низ?— спитав Карол.
-- Краще в низ, може далі, берег буде пологішим. — посовітував друзям Капер.
На тому і порішили. Ішли довго, та річка залишалася закутою у кручі. Сонце звернуло на захід, близився вечір, а поселення мандрівники ніде близько не бачили.
-- Здається по переду міст. — повідомив Плато. — А мости самі по собі не виникають. Мабуть тут поруч якесь селище.
-- Ти правий друже. По мосту ми перейдемо на інший бік і спробуємо його відшукати. — сказав Мозус.
-- А чому, саме на іншому боці? Можливо, воно десь тут. — непогодився Шутім.
Він побачив хитку і на вигляд не надійну, споруду мосту і йому дуже не хотілось по ньому переходити. В душі в коротуна була слаба надія, що цього робити не доведеться.
-- Під таким страшним лісом, ніхто селище не будуватиме. — розбив Шутімові надії, Крістур.
-- Не бійся, малече. — підбадьорив Шутіма, Теймур. — Міст звісно старий, мотузки не дуже надійні, та й дошки попрогнивали, мабуть ним давно ніхто не користувався, але спробувати можна. Я піду першим. Підв’яжусь мотузкою, а ви з цього боку триматимете. Якщо упаду, витягнете, а якщо дійду до кінця, то ця мотузка стане допоміжною, будете за неї триматися.
-- Ну , що ж, якщо ти вже такий сміливий то уперед. — підштовхнув хлопця, Плато. — А я , вже за тобою.
--- Може, краще, пошукати іншу переправу? --- несподівано, пролунав схвильований голос, Васси.
--- Ти, боїшся? Від тебе, я цього, не очікував. --- посміхнувся до коханої, Крістур.
Він пустуючи, обійняв її за стан, і підняв в гору.
--- Хочеш, я перенесу тебе?
--- Не треба. Подбай, краще, за Шутіма.
--- Він і сам здатний про себе подбати.
--- Роби, що кажу. --- обличчя жінки, було суворе і рішуче.
Крістур опустив її на землю, і кивнув в знак згоди головою.
--- Ти щось знаєш? --- спитав у Васси, Шутім. Почувши її слова.
Жінка посміхнулась до нього:
--- Все буде добре.
Теймур не звик кидати слів на вітер. Він підв’язався мотузкою, кінець якої, дав Крістурові до рук.
-- Я гадаю, ти на мене зла не тримаєш .— пожартував хлопець.
-- Ні, не тримаю. Іди сміливо, не відпущу.
-- Якщо мотузка виявиться короткою, прив'яжете до неї іншу, тільки міцно. Дивись, Крістуре, від тебе залежить моє життя!
-- Будь обережним, не зірвись. — розхвилювалася Мілена.
І ніби збираючись підхопити хлопця, простягла до нього руки. Білозуба посмішка, обпекла їй очі.
-- Не бійся, красуне, все буде добре.
Мілі зробилося ніяково за свою нестриманість. Вона винувато поглянула на Карола, але той і сам переживав за товариша і не надав значення її поведінці. Теймур крок за кроком, обережно, проходив все далі по мосту. Кілька дошок під його ногами провалилися, що визвало схвильовані вигуки на березі. Та врешті він перейшов і натягши мотузку разом з Крістуром , зробив переправу більш надійною. Другим пішов, як і обіцяв, Плато. У нього тремтіли ноги, та болотник не показував свого страху, лише на лобі виступили великі краплі поту.
-- Хух! Я думав, що цей міст ніколи не скінчиться. — сказав він, опинившись поруч з Теймуром.
-- Наступний!— гукнув вугляр, а потім повернувся до товариша. — Я тебе добре розумію. Мені теж було не легко, але ж ми впорались.
Плато розцвів у посмішці. Йому було приємно почувати себе героєм. Один за одним мандрівники переходили на інший бік, навіть жінки спромоглися це зробити. Лише Шутім в нерішучості тупцював ся на місці, та коли він поряд з Крістуром залишився сам, хочеш, чи ні , а переходити треба було. Коротун обережно торкнувся ногою прогнилої дошки, потім повернувся до друга і несміливо запитав:
-- Як ти гадаєш, вин мене витримає?
-- Витримає, Шутіме! Мозуса ж витримав. А він, мабуть, важчий за тебе. — заспокоїв коротуна, болотник.
-- Я теж не легкий. — не вгавав малий.
-- Наче я тебе не носив. — посміхнувся до нього Крістур. — Іди вже, не затримуй, мені також ще переходити. Іди, не бійся!
-- А , я і не боюся. — набундючився Шутім. —Я питаю так, для підтримки духу. Зрозумів?