-- А , скільки потрібно чекати?— поцікавився Мозус.
-- Хто знає? Може кілька годин, а може і всю ніч.
-- У нас немає стільки часу. Будемо пливти.
І справді, туман виявився щільним і густим, він огорнув мандрівників з усіх сторін, не видно було далі власної руки. Біля судна, знов випірнув акваріаниць.
-- Ми на місці. — повідомив друзів Карол. — Дракон знаходиться на острові. Він від нас з ліва. Ми можемо покинути корабель, тут мілко. Найглибше, нам буде, по груди.
-- Знаєте, друзі, мабуть я зробив дурницю, коли наказав пливти далі. — винуватим голосом, сказав ватажок. — Як же ми будимо полювати, коли навкруги нічого не видно?
-- Якось воно буде, друже. — заспокоїв його Теймур і витягши свого меча спустився з човна у воду.
Товариші по слідували за ним. Води тут і насправді було не багато. Мандрівники тихо просувалися у перед. Акваріанець не зник, а продовжував пливти поруч. Мабуть йому важко ходити, на його жаб’ячих лапках. Дно в цьому місті було рівне і тверде, це полегшувало мандрівникам шлях.
-- Теймуре, зупинись. — попередив вугляра, Карол і якраз вчасно.
Прямо перед самісіньким обличчям хлопця, виступила стіна. Вона була заввишки метра з три і така гладенька, що не було, за що ухопитися.
-- Будемо видиратися тут, чи пройдемось по під стіною далі?— спитав Капер.
Друзі озирнулися на Карола. Той здвигнув плечима і пошукав поглядом рибоголового товариша, та його не було вже поряд.
-- Утік. — висказав свою думку вугляр.
-- Не думаю. Вони десь поряд і в потрібний час прийдуть на допомогу. — заступився за акваріанців Карол.
-- Добре. Не сперечайтесь. Пішли потихеньку у перед, може десь цю огорожу, буде перелізти зручніше. — наказав Мозус.
Пішли далі. Стіна і справді потроху ставала нижчою і друзі вже намірились через неї перелазити, коли раптом вона ворухнулась і трохи піднявшись у гору ляпнула по воді, розкидаючи водоспад бризок. Від несподіванки, мандрівники поприсідали і завмерли.
-- Отакої! А, яка ж тоді голова?— прошепотів Плато.
-- Краще спитай, де та голова. — також пошепки відповів, Теймур.
-- На іншому боці хвоста. — пожартував болотник.
-- Ага! — не зрозумів жарту Мозус. — Тоді пішли назад.
-- Нетреба назад, пройдемо ще трохи у цьому напрямку. — заперечив Карол.
Його послухали і через кілька метрів, відчули у повітрі, їдкий сморід. Це був подих слактора. Голова чудовиська була десь зовсім поряд і ось нарешті друзі, її побачили. Першої миті, від подиву і страху, вони втратили здібність рухатись і розмовляти, то була не голова, а наче, скеля з зубами.
-- Ну, як будемо діяти. — тихо спитав Капер. — Одне його ікло, завбільшки з мою ногу, перекусить і не відчує!
-- Так просто, його не вбити. — погодився Мозус.
Поруч знову випірнула луската істота.
-- Треба відійти у бік, у дракона гарний нюх. — сказав Карол.
Та було вже пізно. Морське чудовисько поворухнулось і відкрило жовті очі. Не відомо, чи побачив він крихітних створінь, що стояли просто перед ним, але раптом він підняв свою страшну голову до неба і закричав. Від того крику, у мандрівників позакладало вуха, а по гладкій воді, пішли брижики. Зубаста скеля хитнулась і стрімко почала падати в низ, якраз прямо на мандрівників. Як по команді, вони кинулись урізнобіч і ледь встигли врятуватися. Голова, зі страшним плескотом, упала за їхніми спинами. Чудовисько почало принюхуватись, воно відчувало у воді, незнайомий для нього запах. Так не пахла жодна океанська істота.
-- Сплячим, як червона ящірка, він нам не дістався. — вже на повний голос проказав Плато.
Дракон повернув голову у їхній бік і почав готуватися до нового нападу, піднімаючи свій зміїний тулуб над водою. Знову мандрівникам довелося тікати, щоб не бути розчавленими.
-- Здається, на мілині, він не надто повороткий. — вигукнув Теймур, щоб його за цим шумом , почули друзі. — От якби, на нього залізти!
-- А, що потім? З гори, ти, його однаково не вб’єш, а до горлянки не дістанешся, він тебе розчавить. — заперечив йому Капер.
Тим часом морський дракон, знову підіймав свою голову. Вугляр вхопив Капера за руку і разом з ним відскочив у бік.
-- Правильно! На мілині не зможу, треба його виманити на глибоке. — пояснив свій план Теймур.
-- Ти чудово придумав!— погодився з ним Карол. — Акваріанці нам допоможуть!
-- Це, вони тобі сказали?
-- Мабуть!
-- Якщо, ні в кого іншого плану не має, давайте спробуємо. — сказав Мозус.
-- Але як це, зробити?— розгублено спитав Плато.
-- Спочатку, треба сховатися, щоб не відвертати увагу слактора на себе, а наші рибо голові друзі, все зроблять самі. — пояснив Карол.