Мартв’як аж замовк від досади! Він звик, що сам бреше людям в очі, але щоб навпаки! А тут - будь ласка...
- Я не ідіот! - крикнув. - Наливав холодну воду, а не гарячу! Хтось мусив її вилити, а потім наповнити бочку окропом!
- Ніхто її не виливав, - відповів детектив Ниточка. -Це та ж вода.
Тут і Юхим Тимофійович подивився на детектива Ниточку з подивом.
- Але хтось її, мабуть, підігрів? - невпевнено запитав двірник. - Може, розклав вогонь або... сам не знаю...
- Це правда, хтось її підігрів, - детектив Ниточка кивнув головою. - Мартв’як. Але йому не потрібен вогонь. Вистачило цього! - і показав на банку з-під чорної фарби, у якій так і залишився засохлий пензлик.
Юхим Тимофійович і Мартв’як подивились на детектива Ниточку, як на божевільного. Але потроху таки починали щось розуміти...
Чи ти вже знаєш, яким чином вода, налита у бочку, стала гарячою?
Загадка п'ятнадцята,
або
Хто вкрав велосипед детектива Ниточки?!
Попри те, що багато хто (насамперед діти) стверджує, що детектив Ниточка - це найкращий детектив у світі, деяких загадок навіть він не вміє розплутати. Яких? Різних. Востаннє, наприклад, детектив Ниточка ніяк не міг зрозуміти, звідки на його банківському рахунку взялися гроші. Не було їх, а зараз є. Звичайно, це проблема, з якою детектив Ниточка хотів би стикатися якнайчастіше, але загадка залишається загадкою.
Несподіваний приплив грошей (хоч і не таких великих) дозволив детективу Ниточці здійснити одну з його найдавніших мрій. Детектив Ниточка завжди мріяв мати велосипед. Не машину, не потяг, а саме велосипед. Мав його, коли ще був дитиною, але ніколи не був власником велосипеда, коли вже був дорослим. Часто уявляв собі, що на велосипеді мчить назустріч якійсь таємниці, і така картина викликала в нього щире захоплення. А зараз мрія могла стати реальністю! Оце так радість!
Грошей на рахунку було не так багато, щоб купити новий велосипед, але, на думку детектива Ниточки, це навіть краще - старі велосипеди працюють надійніше, ніж нові, тому що їздити вже вміють. Невдовзі детектив Ниточка надивився велосипед на ринку зі старими речами. Як він упізнав, що саме це - велосипед його мрії? Завдяки дзвонику. Прикручений до керма дзвоник був великим, як тарілка - і саме це справило враження на детектива Ниточку. Загалом велосипед був доволі дивний - принаймні нічим не нагадував сучасні велосипеди, яких зараз на вулицях дуже багато. Це, звичайно, було на його користь - детектив Ниточка завжди хотів мати велосипед, який привертає до себе увагу. А цей справді привертав. Якби такого не було, детектив Ниточка, напевне, не помітив би цього велосипеда. А таки ж помітив! Отже, можна підозрювати, що й інші звернуть на нього увагу -тим паче, що вже давно ніхто колеса не змащував, і коли детектив на ньому їхав, велосипед жахливо пищав. Детектив Ниточка був у захваті від цього пищання - складалося враження, що це сигнал якоїсь важливої служби - детективної допомоги. Велосипед привертав до себе увагу вже здалеку. Коли детектив Ниточка заїхав на ньому у двір, він справив на всіх неабияке враження. Люди приходили подивитися на нове придбання детектива. Роздивлялись, рахували механізми перемикання передач (нарахували дві), перевіряли гальма (передусім підошви чобіт детектива Ниточки), міркували, як полагодити передній ліхтар (детектив Ниточка стверджував, що замінить його свічкою), сідали на багажник, піднімали заднє колесо і крутили педалі, обстукували іржу з ланцюга і вітали детектива Ниточку з покупкою. Усі, за винятком детектива Мартв’яка. Мартв’як дивився на метушню у дворі з презирством і співчуттям - він також мріяв про засіб пересування, але не такий. Мріяв про чорний спортивний «БМВ», яким міг би обганяти всі велосипеди і машини на світі (але поки що мав тільки зламаного «Фіата», який стояв у гаражі, і нічого не віщувало, що найближчим часом детектив знайде гроші хоча б на його ремонт).
У житті детектива Ниточки розпочалася нова епоха - епоха двох коліс. Кожного дня він закочував штани (щоб, бува, не вкрутились у ланцюг) і об’їжджав «свій район» (так він називав декілька сусідніх вулиць, парк і базарчик). Ниточка вітався зі знайомими, суворо зиркав на собак, які осмілювалися гарчати, придивлявся до хуліганів, які заливалися сміхом, коли бачили велосипед детектива Ниточки - і взагалі, з задоволенням катався.
Звичайно, в агентстві «Рожеві Окуляри» було надто мало місця, щоб тримати там велосипед. Крім того, заносити його на шостий поверх було занадто складно для детектива Ниточки. Проблему цю нашому герою допоміг вирішити Юхим Тимофійович.