Тернер розгладив вилоги, манжети, торкнувся виголених скронь. Дівчина дивилася, як він опановує себе, а потім усміхається, наче розлюченого й голодного детектива тут ніколи не було.
— Радий, що ми потеревенили, Алекс. Дай мені знати, якщо можу чимось тобі зарадити в майбутньому.
Він розвернувся й помарширував назад до незграбної будівлі поліційного відділку. Алекс не подобалося скиглити перед Тернером. Їй не подобалося, щоб її називали божевільною. Але тепер вона знала вулицю, на якій жила Тара, а дізнатися решту буде нескладно.
Їй кортіло рушити простісінько на Вудленд-стріт і знайти Тарину квартиру, але не хотілося нишпорити там у неділю, коли люди будуть удома, а не на роботі. Цій справі доведеться зачекати до завтра. Дівчина сподівалася, що той, хто наслав на неї ґлуму, вважає, що вона досі лежить у Халупці... або померла. Та якщо він стежить за нею, було б добре, якби він бачив і її зустріч з Тернером. Тоді він подумає: поліції відомо те, що відомо їй, і немає сенсу затикати рота дівчині. «Якщо тільки Тернер якимось чином не вплутаний у все це».
Натискаючи на педалі дорогою назад, до воріт Гоппера, Алекс відганяла від себе цю думку. Бути насторожі корисно; а параноя — просто синонім до слова «неуважність».
Вона написала повідомлення Тріппові, сказавши, що покинула його велик за воротами, і попрямувала далі Старим кампусом, прокручуючи в голові Тарині зв’язки з товариствами. Ґлума підказувала, що тут замішані «Книга та змія», але наразі не схоже було, що Тара торгувала з кимось із них. Тріпп пов’язував її із «Черепом і кістками», Колін і те дивне татуювання — із «Сувоєм та ключем», Кейт Мастерс поєднувала її з «Рукописом», а «Рукопис» спеціалізувався на чаклунстві. Якщо тієї ночі хтось за допомогою чарів одягнув на себе Ленсову подобу, «Рукопис» напевно був замішаний у справі. Це могло пояснити, чому Алекс побачила в Тариних спогадах про вбивство Ленсове обличчя.
Однак усе це також підказувало, що Тріппова інформація правдива. Коли хтось наляканий, він ладен сказати будь-що, аби вибратися з халепи. Тож Алекс не сумнівалася, що Тріпп залюбки продасть того, хто перший спаде на думку, тільки б не мати проблем. Дівчина припускала, що може переказати ці імена Сендоу, пояснити, що Тернер тепер полює на їхні алібі, спробувати переконати його ще раз подумати про роль Лети в розслідуванні. Але тоді доведеться розповісти, що вона виканючила інформацію в Кістяника.
Алекс мусила залишатися чесною із собою. Після нападу ґлуми в неї всередині щось звільнилося — справжня Алекс, скручена, мов змія, у фальшивій шкірі того, ким вона прикидалася. Саме та дівчина стиснула щелепи на горлі Саломеї, цькувала Тріппа, маніпулювала Тернером. Але їй не слід було втрачати пильність. «Важливо, щоб вони вважали тебе стійкою, надійною...» Вона не хотіла більше давати деканові підстав розлучити її з Летою й позбавити єдиного сподівання залишитися в Єлі.
Підіймаючись сходами до Вандербільту, Алекс відчула, як її накрила хвиля полегшення. Їй хотілося опинитися під захистом, побачити Лорін і Мерсі та побазікати про роботу й хлопців. Хотілося поспати на своєму власному вузькому ліжку. Проте, увійшовши до помешкання, вона передусім почула плач. Лорін з Мерсі сиділи на канапі. Лорін обіймала подружку й погладжувала її по спині, а та схлипувала.
— Що сталося? — запитала Алекс.
Мерсі не підвела погляду, а обличчя Лорін прибрало суворого вигляду.
— Де ти була? — кинула вона.
— Потрібно було з дечим допомогти Дарлінґтоновій мамі.
Лорін закотила очі. Схоже, відмовки через термінові родинні справи більше не працювали.
Алекс сіла за потертий кавовий столик, її коліна торкнулися колін Мерсі. Сусідка затулила обличчя руками.
— Розкажіть, що відбувається.
— Можна їй показати? — запитала Лорін.
Мерсі знову схлипнула.
— Чому б і ні.
Лорін протягнула телефон Мерсі. Алекс розблокувала екран і побачила повідомлення від когось на ім’я Блейк.
— Блейк Кілі?
Гравець у лакрос, якщо вона не помилялася. Була якась історія про те, що він у старшій школі бив ногами по голові когось із команди суперників під час гри. Суперник у цей час лежав на землі. Усі коледжі відмовили йому в стипендії — усі, окрім Єлю. Їхня команда з лакросу була чемпіоном Ліги плюща чотири роки поспіль, а Блейк кінець кінцем став працювати моделлю на показах «Аберкромбі і Фінч». У кожній вітрині на Бродвеї висіли постери з його обличчям: велетенські чорно-білі світлини з оголеним до поясу хлопцем, який виходить з гірського озера, чи несе засніженим лісом різдвяну ялинку, чи пригортає до себе цуценя бульдога біля великого багаття.