«ЩО З ТОБОЮ, В БІСА, ТАКЕ?»
Алекс відповіла просто: «хохохо»[69].
«Ти не мала права. Я тобі довіряв».
«Ми всі помиляємося».
Майк не пожаліється Сендоу. Інакше йому доведеться пояснювати, що його делегація чомусь не втримала в таємниці Достойницю і що він дав Алекс порцію Зоресили. Алекс скористалася Блейковим телефоном, аби розіслати його списку контактів нове відео, а її імені в «Омезі» ніхто не знав.
— Алекс, — прошепотіла Лорін. — Що це таке?
Навколо них в обідній залі завирували гарячкуваті балачки, люди реготали та з огидою відсували тарілки з їжею, інші вимагали розповісти їм, що відбувається. Еван уже пересів за наступний столик. Проте Лорін і Мерсі мовчки витріщалися на Алекс, поклавши телефони на стіл екранами донизу.
— Як ти це зробила? — запитала Лорін.
— Зробила що?
— Ти казала, що все виправиш, — нагадала Мерсі. Вона поплескала по своєму телефону. — То?..
— То що? — перепитала Алекс.
Між ними надовго запала тиша.
Потім Мерсі провела пальцем по столу й сказала:
— Знаєш, люди кажуть, що злом зла не виправиш.
— Ага.
Мерсі підсунула до себе тарілку Алекс і відкусила велетенський шматок того, що залишилося від чизбургера.
— Так от — це цілковите лайно.
Насправді ніхто вже давно не сперечається, чи «Сувій та ключ» навчилися своєї магії, чи вкрали її в чарівників Середнього Сходу під час хрестових походів, — смаки змінюються, злодії стають керівниками; утім Слюсарі досі залюбки переконують, що майстерність у портальній магії вони вдосконалили цілком законним шляхом. Зовнішній вигляд гробниці «Сувою та ключа» віддає шану джерелу їхньої могутності, проте всередині будівля безглуздо присвячена легендам про короля Артура, включно з круглим столом у центрі. Одні присягаються, що камінь для нього привезли із самого Авалону, другі — що з Храму Соломона, а треті шепотілися, що його видобули неподалік, у Стоун-Крику. Хай яким було його походження, усі, від Діна Ачесона до Коула Портера та Джеймса Гембла Роджерса — архітектора, на якому лежить відповідальність за кожну цеглинку Єльського університету, — точно полірували стіл своїми ліктями.
Життя Лети: Процедури та протоколи Дев’ятого Дому, витяг
Обгоріла на сонці шкіра заважає спати. Енді сказав, що ми без проблем вчасно встигнемо до Маямі на початок, що все вже записано в книжках і схвалено радою «Сувою та ключа» й випускниками. Хай яку вони там готували магію, вона швидко вичерпалася. Та принаймні я побачила Гаїті, чи не так?
Щоденник Наомі Фарвелл часів Лети (Коледж Тімоті Двайта ‘89)
17 Зима
Aлекс провела решту недільного вечора в спільній кімнаті з сусідками, увімкнувши Римського-Корсакова на програвачі Лорін та поклавши на коліна примірник «Хорошого солдата»[70]. Галас у гуртожитку того вечора здавався особливо пронизливим, а у двері їхнього помешкання кілька разів стукали, проте дівчата всіх ігнорували. Кінець кінцем з’явилася Анна зі звично похмурим і заспаним виглядом. Вона кинула байдуже «привіт» і зникла у своїй спальні. За хвилину дівчата почули, як вона телефонує родичам у Техас, і змушені були затиснути роти (їхні плечі смикалися, а з очей періщили сльози), коли Анна сказала: «Я переконана, що вони відьми».
Якби ж вона тільки знала!
Алекс спала без сновидінь, але прокинулася вночі й виявила, що за вікном спальні ширяє Наречений, утримуваний захисними чарами. На його обличчі закляк вичікувальний вираз.
«Завтра», — пообіцяла Стерн. Після її подорожі в потойбіччя ще й доби не минуло. Вона б пішла до Тари, але Мерсі її допомога була потрібніше Вона більше завинила живим, аніж мертвим.
«Я даю собі раду, — подумала дівчина, проковтнувши ще дві пігулки аспірину й повернувшись у ліжко. — Можливо, не так добре, як із цим упорався б Дарлінґтон, але все під контролем».
У понеділок вранці Алекс передусім зазирнула до «Іль-Бастоне», де напакувала в кишені кладовищної грязюки й годину вишукувала всю можливу інформацію про ґлум. Якщо «Книга та змія» — чи хай там хто наслав на неї цю штуку — захоче спробувати ще раз, то саме тепер ідеальний час. На людях вона поводилася як божевільна; академзаборгованості були в неї як кістка в горлі. Якщо вона раптом кинеться в річку, з даху або під колеса, то згадають не про один дзвіночок, що став би мотивом до самогубства.
«Чи не було в неї депресії?» «Вона була відлюдькувата». «У неї було мало друзів». «Вона ледве поралася з навчанням». Усе це правда.