Можливо, вона боялася, що, тільки-но знову відчинить двері, всередину ввірветься щось жахливе. Але зараз їй було потрібне саме це. Щось жахливе.
Права рука Алекс стиснулася на покинутій ключці для гольфу — патері. Ліву руку дівчина простягнула до Норта, пригадуючи відчуття, коли її тіло розчахнулося, і змушуючи себе зробити це знову. «Відчини двері, Алекс». Вона встигла помітити здивування на обличчі привида, а тоді його темна холодна постать майнула до неї.
Геллі увійшла з власної волі, а Норт борюкався. Алекс відчувала його збентеження, його розпачливий жах і бажання залишитися вільним, а потім течія її прагнення проковтнула ті хвилювання.
Норт відчувався інакше, ніж Геллі. Подруга була могутнім вигином хвилі. А сила Нареченого була темною та гнучкою, пружною, як рапіра фехтувальника. Вона наповнила її тіло, і Алекс здалося, що венами потік розплавлений метал.
Вона покрутила патер у руці, оцінюючи його вагу. «Хто сказав, що я тікатиму?» Дівчина замахнулася.
Механіку вдалося підвести руку, прикриваючи голову, проте Алекс почула, як кістки зламалися з приємним хрускотом. Чоловік заверещав і потупцяв до канапи.
Алекс узялася за його коліно. З такими здорованями легше мати справу, коли вони лежать на землі. Механік лунко гупнувся.
— Ти хто? — наполегливо поцікавилась Алекс. — Хто тебе нацькував?
— Іди в дупу, — прохрипів чоловік.
Вона опустила ключку та влучила в тверді дошки підлоги. Механік зник, неначе просочився простісінько крізь дошки. Дівчина витріщалася на порожнє місце там, де він щойно лежав, а її руки вібрували через віддачу від удару.
Щось ударило її ззаду. Алекс упала долілиць, відчуваючи, як розривається від болю череп.
Вона гупнулася на підлогу й покотилася, поспіхом задкуючи. Механік наполовину стирчав зі стіни, його тіло розділяла камінна полиця.
Дівчина зіп’ялася на ноги, але наступної миті чоловік уже стояв поряд з нею. Його кулак полетів уперед, поціливши їй у щелепу. Лише Нортова сила допомогла встояти. Алекс замахнулася ключкою, та механік уже зник. Кулак влучив у неї з іншого боку. Цього разу дівчина впала.
Механік щосили копнув її в бік, влучивши важкими черевиками по зламаних ребрах. Стерн зойкнула. Він копнув її знову.
— Руки за голову!
Детектив Тернер. Він стояв у дверях зі зброєю напоготові.
Механік подивився на детектива. Тицьнув йому середній палець і зник, розтанувши над камінною полицею.
Алекс поповзла до стіни, відчуваючи, як Норт витікає з неї, і побачила, що він покидає її тіло розмитою цівкою, а тоді знову набуває власної форми з переляканим і обуреним обличчям. Чи слід їй було пожаліти його?
— Розумію, — пробурмотіла дівчина. — Але в мене не було іншого виходу.
Наречений торкнувся рукою рани на грудях, наче це вона його застрелила.
— Просто знайдіть Тару, — кинула Алекс. — Річ, яку ви хотіли, ви отримали.
— Отримали що? — перепитав Тернер.
Він поплескував по камінній полиці та викладеному цеглою горну під нею, наче сподівався знайти якийсь таємний прохід.
— Портальна магія, — прохрипіла Алекс.
Норт востаннє озирнувся через плече та вийшов крізь стіну квартири. Дівчину раптовою хвилею накрив біль, як миттєвий знімок розквітлого пуп’янка, немов привидова присутність відсувала все найгірше, а тепер Стерн спорожніла й усі ушкодження хлинули всередину. Алекс спробувала підвестися. Тернер сховав зброю в кобуру.
Він гупнув кулаком по стійці.
— Це неможливо.
— Можливо, — заперечила Алекс.
— Ти не розумієш, — озвався Тернер.
Він дивився на неї так само, як Норт: наче Алекс нечесно повелася з ним.
— Це був Ленс Ґрессанґ. Мій підозрюваний у вбивстві. Я залишив його менш ніж годину тому. І він сидить у в’язничній камері.
Чи є щось надприродне в самій матерії Нью-Гейвена? У камені, з якого звели його будівлі? У річках, з яких п’ють величні в’язи? Під час війни 1812 року британці влаштували облогу Нью-Гейвенського порту, і бідній церкві Святої Трійці — ще не тому готичному палацу, який тепер прикрашає парк, — ніде було взяти потрібне для будівництва дерево. Проте Гарді, віцеадмірал Королівського військово-морського флоту Великої Британії, почув, для якої мети призначалися ті величезні крокви. Він дозволив пропустити їх, і деревину сплавили річкою Коннектикут. «Якщо на Землі є місце, де релігія необхідна, — сказав віцеадмірал, — то це Нью-Гейвен. Дозволити сплав!»
Спадщина Лети, витяг
Як думаєте, чому вони понабудували тут стільки церков? Чоловіки та жінки цього містечка якось дізналися: їхні вулиці були домівкою для інших богів.