— Є щось?
Алекс похитала головою.
— Хтось вичистив там усе, а студентка, з якою вони працювали, теж покинула місто. Така собі Свєта Маєрс.
— Нічого не клацає, але я подивлюся, чи зможу її знайти.
— Я перевірю списки випускників, щоб дізнатися, чи пов’язана вона з котримось із товариств, — пообіцяла Алекс. — І хочу поговорити з Ленсом Ґрессанґом.
— Знов за рибу гроші?
Дівчина вже майже забула, що вдавала, наче її цікавить розмова з Ґрессанґом.
— Хтось мусить розпитати його про інформацію, яка в нас з’явилася.
— Якщо справа не дійде до суду...
— Буде занадто пізно. Хтось нацькував на мене чудовисько. Тару вбили, а всі її рослини вкрали. Можливо, вони вже дісталися й до Свєти Маєрс. Замітають сліди.
— Навіть якщо я зможу влаштувати Ґрессанґові допит, тебе я із собою не візьму.
— Чому ні? Нам потрібно, щоб Ґрессанґ повірив, нібито ми розуміємо більше за нього. Йому знадобиться секунд тридцять, аби збагнути, що ви не відрізняєте, де ваша дупа, а де повний непотріб.
— Яка красномовна метафора!
— Я бачила вас у тому помешканні, Тернере. Ви мало не обісцялися, коли Ленс зник, пройшовши крізь стіну.
— Знаєш, Стерн, а в тобі є щось справжнє...
— Ви не можете вдосталь насолодитися моєю чарівністю чи моєю красою?
Тернер обернувся на своєму сидінні й довго на неї дивився.
— Тобі не варто завжди огризатися. Чому ти така зла?
Алекс роздратувалася, відчувши, що знітилася.
— Тому що, — пробурмотіла вона, витріщаючись на запітніле лобове скло. — Ви однаково знаєте, що я маю рацію.
— Може, і так, проте Ленса представляє адвокат. Ніхто з нас не зможе поговорити з ним без юриста.
— А ви хотіли б?
— Звичайно, хотів би. А ще хотів би стейка з кров’ю та хвилинку тиші, щоб ти не дзявкала на вухо.
— Нічим не допоможу. Але, гадаю, можу влаштувати вам допит Ґрессанґа.
— Припустімо. Але нічого з того, що ми дізнаємося, неможливо буде використати в суді, Стерн. Ленс Ґрессанґ може сказати нам, що він убив Тару дванадцять разів поспіль, а ми не будемо здатні повісити це на нього.
— Однак ми матимемо відповіді.
Тернер поклав руки в рукавичках на кермо.
— Я переконаний: коли моя мама говорила про диявола, вона мала на увазі тебе.
— Ну звісно, так легше!
— Якщо я погоджуся, що нам знадобиться?
Пристойний костюм у Тернера вже був.
— У вас є дипломат?
— Я можу позичити.
— Чудово. Тоді нам більше нічого не потрібно.
Дівчина витягнула з кишені люстерко, яким скористалася, щоб потрапити до Тариної квартири.
— Ти хочеш, щоб я зайшов до в’язниці, яку охороняють, з пудрою та гарненьким дипломатом?
— Значно гірше, Тернере. — Алекс підкинула люстерко на долоні. — Я хочу, щоб ви повірили в магію.
24
Зима
План потребував більшої вигадливості, ніж Алекс очікувала. Люстерко могло надурити вартових, але не камери у в’язниці.
Доус прийшла на допомогу зі справжньою бурею в склянці. Алекс думала, що Дарлінґтон перебільшував, коли вони йшли химерним підвалом Розенфельд-голлу, та виявилося, що у свої славні деньки члени «Святого Ельма» володіли різноманітною цікавою магією.
— Річ не просто в посудині, — пояснила наступного дня аспірантка Тернеру й Алекс, стоячи за кухонною стійкою в «Іль-Бастоне» та поставивши перед собою золотий чайничок і прикрашене коштовностями ситечко. — Річ у чаї.
Дівчина ретельно відміряла сухе листя з бляшанки з викарбуваним гербом «Святого Ельма» (це був лиховісний малюночок, знаний як «цап у човні»).
— Дарлінґтон казав, що вони збирають кошти на нову гробницю, — повідомила Алекс.
Доус кивнула.
— Втрата Розенфельд-голлу розчавила їх. Вони роками писали петиції, подаючи всі можливі заявки на дозвіл використовувати власну магію. Однак сенсу в новій гробниці немає, якщо під нею не буде нексусу. — Вона залила водою листя й увімкнула на телефоні таймер. Замерехтіли блискавки. — Якщо перетримати зілля, світло вимкнеться на всьому Східному узбережжі.
— А чому гробниці такі важливі? — поцікавився Тернер. — Це звичайний будинок, а ви постійно тут... займаєтеся магією.
Він торкнувся язиком зубів, наче останнє слово не сподобалося йому на смак.
— Магія Дому Лети ґрунтується на заклинаннях, предметах і позичених чарах, тому вона дуже стабільна. Ми не покладаємося на обряди. Саме тому довелося встановити захист. Інші товариства мають справу зі значно потужнішими силами: передбаченням майбутнього, спілкуванням з померлими, перетворенням матеріального.
— Велика магія, — підказала Алекс.
Тернер обіперся на стійку.
— То вони володіють кулеметами, а ви працюєте з луком і стрілами?