— Розкажи мені, — попросив детектив. — Розкажи, як усе почалося.
— Тара весь час стирчала в теплиці, — плутано озвався Ленс. — Приходила пізно, не лягала, змішуючи всяке лайно, з’єднуючи гриби з бозна-чим. У неї була маленька жовта тарілочка, яку їй дав Колін. Вона називала її своїм відьомським казанком. Колін не міг наїстися коліс, які вона робила.
— Коліс? — перепитав Тернер. — Я думав, ви грибами торгували.
— Тара переганяла то гівно. Це не була кислота. Біс його зна, шо це було. — Ленс потер здоровою рукою хвору руку, і Алекс помітила, що його шкіра вкрилася сиротами. — Ми хотіли просікти, шо Колін робить з колесами. Але він усе приховував. Тоді Тара така, типу, каже, мовляв, більше не варитиму для вас, чуваки. — Ленс простягнув руки, наче благав Алекс про щось. — Я казав їй. Казав їй просто забити, просто й далі брати в Коліна бабло.
— Але цього було недостатньо, — відповіла Стерн. «Краще помру, ніж сумніватимусь». Тара відчула, що ставки у грі високі, й захотіла приєднатися до неї. — І що сталося?
— Колін розколовся. — Алекс не могла збагнути, прозвучали ці слова насмішкувато чи з жалем. — Якось на вихідних він із чуваками прийшов до нас із Тарою додому. Ми ковтнули таблетки, які зробила Тара, а потім вони зав’язали нам очі й відвели в той дім, у кімнату. Там було в натурі класно, такі вітражі, типу, з єврейськими зірками, і дах був відкритий, так шо зорі було видно.
Алекс побувала в тій залі у вечір невдалого ритуалу Слюсарів, коли вони намагалися дістатися Будапешта. Невже вони все вдавали, від самого початку знаючи, що без Тариних пігулок нічого не спрацює?
— Ми стояли колом біля круглого стола, і вони стали наспівувати шось, типу, не знаю, по-арабськи, а тоді стіл просто... відкрився.
— Як портал? — перепитав Тернер.
Ленс похитав головою.
— Нє, нє. Ви не розумієте, там не було дна. Там, унизу, була ніч... якась інша ніч — і вгорі теж ніч, наша ніч. І повно зірок. — У його голосі чулося щире благоговіння. — Ми пройшли на автоматі й потрапили на вершину гори. Видно було на кілометри. І так ясно, шо аж зрозуміло, де горизонт вигинається. Просто капець. Але назавтра відхідняк у мене був жестяковий. І, Господи, як ми штиняли! Запах кілька днів не відмивався. — Ленс зітхнув і повів далі: — Думаю, тоді все й почалося. Колін і вся його тусня хотіли, шоб Тара далі варила їм наркоту. Ми хотіли нових тріпів. Тара мріяла побачити світ. А мені просто хотілося ні хріна не робити. Ми побували на Амазонці, у Марокко, у тих гарячих озерах Ісландії. На Новий рік були в Новому Орлеані. Це скидалося на найкрутішу комп’ютерну гру. — Ленс ледь чутно захихотів. — Колін не вкурював, як Тара мішає цю дур. Він показував, типу це здається йому смішним, але я бачив, шо він біситься.
Алекс намагалася поєднати цього Коліна — жадібного, заздрісного чувака, який тріпує з дилерами наркоти — з амбітним і пещеним хлопчиком, якого бачила в Белбалм удома. Як він собі думав, куди це його заведе?
— Звідки Блейк і Колін знайомі? — поцікавилася вона.
Не могла уявити, як вони тусуються разом.
Ленс здвигнув плечима.
— Лакрос чи якесь таке гівно.
Лакрос. Колін здавався таким серйозним, що годі було уявити. Чи бачив він якісь із Блейкових огидних відосиків, чи впізнав Достойницю так само, як Алекс? Магія Слюсарів занепадала. Нексус під їхньою гробницею більше не працював, і вони розпачливо шукали способів відкривати портали. А Колін — кмітливий, дружній, блискучий Колін — не відзвітував про те, що Блейк робив з Достойницею. Він не зупинив його знущань над дівчатами. Натомість схопився за нагоду для себе самого та свого товариства.
— А як щодо Тріппа Гельмута? — запитав Тернер.
Дивно було розпитувати про рум’яного, завжди позитивно налаштованого Тріппа, проте Алекс була рада, що детектив нікого не викреслював.
— Кого?
— Багатенький хлопчик, — пояснила Стерн. — Команда з вітрильного спорту, завжди засмаглий?
— У Єлі таких до біса.
Алекс не думала, що він удає із себе дурника, але не була певна.
— Ти нещодавно відкрив у в’язниці портал, — нагадав Тернер.
— У мене із собою було колесо, коли ви, чуваки, мене загребли, — вишкірився Ленс. — Маю достатньо місць, шоб запхати шось маленьке.
— А чому б просто не втекти? — поцікавився детектив. — Забрався б на Кубу чи ще кудись.
— А якого дідька мені робити на Кубі? — не зрозумів Ленс. — Та й портал на великі відстані можна відкривати тільки зі стола.
Він мав на увазі гробницю.
«Сувій та ключ» однаково потребували допомоги нексусу. Тарині пігулки не могли впоратися самотужки.
— Почекай, — урвала його Алекс. — Ти витратив свою єдину пігулку на те, щоб повернутися додому?