— Я думав, що знайду там трохи бабла і зможу відкупитися або виторгувати щось за нього, але ваші мудацькі копи перевернули там усе догори дригом.
— А чому б тобі не відкрити портал до гробниці — до столу, — а потім забратися куди заманеться?
Ленс кліпнув.
— Блін. — Він відкинувся на стільці. — Блін. — Його погляд прикипів до Алекс. Вигляд у нього був надзвичайно похмурий. — Ви хочете допомогти мені, правда? Ви збираєтесь захистити мене?
Тернер підвівся.
— Не випендрюйся, Ґрессанґ. Поки здаватиметься, що ти визнав свою провину, тут ти будеш у безпеці.
Алекс очікувала, що він протестуватиме, спробує торгуватися, а може, навіть погрожуватиме їм. Натомість Ленс просто сидів, його велетенське тіло заклякло, наче кам’яний ідол, під флуоресцентними лампами. Він не прохопився жодним словом, коли Тернер постукав у двері й охоронець повернувся, щоб забрати їх, і не підвів погляду, коли вони пішли. Він бував у джунглях Амазонії, досліджував ринки Марракеша. Бачив таємниці світу, але таємниці світу його не помічали, і зрештою він однаково опинився тут. Двері зачинилися. Портали теж. Ленс Ґрессанґ більше нікуди не піде.
Тернер з Алекс до кампусу поверталися мовчки, пічка «доджа» гуркотіла, змагаючись проти кусючого холоду. Стерн написала Доус, що вони в безпеці та що вона повернеться до «Чорного В’яза» найпізніше о восьмій, а тоді скинула черевики на підборах, позичені в Мерсі. Вони були на пів розміру менші, і біль у ногах був нестерпний.
Тернер озвався аж на з’їзді з автобану.
— Ну?
— Думаю, тепер у нас мотивів більше, ніж було спочатку.
— Я не виношу Ґрессанґа за дужки. Поки ми не прив’яжемо до подій ще когось. Але Колін Хатрі та Кейт Мастерс тепер здаються мені значно цікавішими. — Він постукав пальцями в рукавичках по керму. — Ідеться ж не лише про Коліна та Кейт, еге ж? Ідеться про них усіх. Усіх цих дітлахів, які, вряджені в мантії та каптури, удають із себе чарівників.
— Вони не вдають.
Утім, Алекс точно розуміла, що він має на увазі. Колін був найпевнішим зв’язком між Тарою і «Сувоєм та ключем», проте всі Слюсарі познайомили зі своїми ритуалами сторонніх і приховували правду від Лети. Якщо Тара стала небезпечною для товариства, будь-хто з них міг вирішити, що слід змусити її змовкнути. До того ж не схоже було, що Кейт надумала вислизнути з лав «Рукопису». Алекс пригадала, що казав Майк Аволово про рідкісність наркотику. Можливо, вони всі гадали, що зможуть позбутися свого постачальника з Хінганських гір і далі вирощувати зілля власноруч. Хлопець здавався щиро здивованим, що Достойниця вийшла з-під контролю, але це могло бути виставою.
— Тобі як здається, хто це був? — поцікавився Тернер.
Алекс спробувала не виказувати подиву. Можливо, Тернер використовував її як резонатор, але приємно було, що він запитав. Вона хотіла мати для нього кращу відповідь.
Дівчина випростала змучені ноги.
— Будь-хто з членів «Рукопису» міг скористатися чарами, аби змусити Тару думати, що вона зустрілася з Пенсом. До того ж, якщо «Ключі» залежали від Тари та її таємного соусу, навіщо їм хотіти її смерті? Їхня магія останні кілька років була нікудишньою. Дівчина була їм потрібна.
— Якщо вона не тиснула занадто сильно, — підказав Тернер. — Ми й гадки не маємо, у яких насправді стосунках вона була з Коліном. Ми навіть достеменно не знаємо, що було в цих її пігулках. Ми більше не говоримо про чарівні гриби.
Це була правда. Можливо, Колін, геній хімії, не хотів, щоб його бачили з дівчиною з містечка. А ще Алекс сумнівалася, що комусь із «Сувою та ключа» подобався шантаж через розголошення їхніх обрядів. Також хтось міг розкусити Тарин рецепт і вирішити, що вона їм більше не потрібна під ногами.
— У Коліна Хатрі є алібі на ту ніч, — нагадала Алекс. — Він був у салоні Белбалм.
— Хочеш сказати, що він не міг відкрити маленький зручненький портальчик, пролізти крізь нього, убити Тару й повернутися, поки ніхто не помітив його відсутності?
Алекс мало не дала собі ляпаса.
— Кмітлива думка, Тернере.
— Ти майже сказала, що я чудово пораюся зі своєю роботою.
Дівчина знала, що мала б сама про це подумати. Можливо, вона й дійшла б цієї думки самотужки, якби занадто не переймалася сподіваннями, що Колін не вплутаний до найгіршого, що її досконале й перспективне літо з Белбалм буде незаплямоване огидним убивством Тари.
Тернер спрямував машину до Чепел-стріт і під’їхав до воріт Вандербільту. Дівчина побачила, що на ґанку тупцяє Норт. Як довго він на неї чекає? Чи знайшов він Тару з протилежного боку Серпанку? Здригнувшись, вона пригадала, що його вбили — а може, він сам убив гарненьку Дейзі й себе — за кілька кварталів від місця, де вона зараз сиділа.