— Тут, — підтвердив Деніел, обіймаючи Алекс за плечі та спрямовуючи трохи лівіше. — Поглянь.
Йому було приємно, коли вона вигукнула:
— Ох!
Під цим кутом можна було побачити захований у білій цеглі особливий візерунок. Люди здебільшого вважали, що він зображує сонце, але Дарлінґтон знав більше.
— У себе під носом цього не побачиш, — пояснив він. — Тут нічого просто так не побачиш. Це будинок ілюзій та омани. Не забувай, яким чарівником може бути дехто із цих людей. Наше завдання — переконатися, що ніхто не перетне межу занадто далеко й нікому не завдадуть шкоди. Уже був інцидент 1982-го.
— Що за інцидент?
— На одній з таких вечірок дівчина щось з’їла й вирішила, що вона тигр.
Алекс здвигнула плечима.
— Я бачила, як Саломея Нільс смикала пір’я з дупи чувака на кухні «Вовчої голови». Переконана, могло бути й гірше.
— Вона так і не припинила вважати себе тигром.
— Що?
— «Вовча голова» вправляється в тому, щоб змінювати фізичну оболонку, відмовлятися від людської подоби, але зберігати людську свідомість. А «Рукопис» спеціалізується на зміні свідомості.
— Вони крутять тобі мізки.
— Батьки тієї дівчини досі тримають її у вольєрі десь на півночі штату Нью-Йорк. Це чудова споруда. Цілі акри, на яких можна побігати. Сире м’ясо двічі на день. А якось вона вирвалася й мало не пошматувала листоношу.
— Для манікюру це справжнє пекло.
— Вона повалила чоловіка на землю та вгризлася в його литку. Ми прикрили це психічним розладом. «Рукопис» заплатив за догляд за нею і на семестр призупинив свою діяльність.
— Суворе правосуддя.
— Я й не сказав, що це було справедливо, Стерн. У світі бракує справедливості. Але я кажу, що сьогодні тобі не слід довіряти власному сприйняттю. Магія «Рукопису» ґрунтується виключно на шахраюванні з відчуттями. Не їж і не пий нічого. Свої дотепи тримай при собі. Я не хочу зачиняти тебе десь нагорі з клубочком вовни.
Вони рушили за зграйкою дівчат, убраних у корсети і з зомбі-макіяжем, що пройшли вузьким провулком, а потім увійшли в бічні двері. Дружини Генріха VIII. Шия Анни Болейн була вкрита липкою на вигляд штучною кров’ю.
Кейт Мастерс улаштувалася на ослінчику біля дверей з печаткою для рук, але Дарлінґтон перехопив зап’ястя Алекс, перш ніж вона простягнула його.
— Ти не знаєш, що за барвник у цьому штампі, — пробурмотів він. — Можеш просто пустити нас, Кейт.
— Гардероб ліворуч.
Дівчина підморгнула, на повіках мерехтіли червоні блискітки. Вона була вбрана в костюм Отруйного Плюща[54], з паперовим листям, прикріпленим до зеленого бюстьє.
Усередині гупала й завивала музика, нових гостей огорнуло хмарою парфумів, що ширилась від теплих тіл, і вологим повітрям. Велике квадратне приміщення було тьмяно освітлене, напхом напхане людьми й діжками з пуншем у формі черепів, на задвірку — порозвішувані миготливі гірлянди. Дарлінґтон уже спітнів.
— На вигляд не так аж погано, — зауважила Алекс.
— Пригадуєш, що я сказав? Справжня вечірка відбувається внизу.
— Тож загалом дев’ять поверхів? Дев’ять кіл пекла?
— Ні, це базується на китайській міфології. Вісім у ній вважають найщасливішим числом, тому таємних поверхів вісім. Сходи уособлюють спіраль долі.
Алекс скинула пальто. Під ним виявилася чорна сукня-футляр. Плечі були помережані розсипом срібних зірок.
— Ким ти маєш бути? — поцікавився хлопець.
— Дівчиною в чорній сукні з тонною макіяжу на очах? — Вона витягла з кишені пальта корону з пластикових квітів, побризкану срібною фарбою, і наділа її на голову. — Королевою Меб[55].
— Я не помічав, що ти прихильниця Шекспіра.
— Я не прихильниця. Лорін знайшла костюм Пака в театральній студії. Мерсі вдягнеться Титанією[56], тож вона дала мені це та сказала, що я можу бути Меб.
— Знаєш, що Шекспір називав Меб повитухою фей?
Алекс насупилась.
— Я думала, що вона була Королевою ночі.
— Це теж. Тобі пасує.
Дарлінґтон хотів зробити їй комплімент, але дівчина кинула на нього сердитий погляд.
— Це просто сукня.
— А я що тобі сказав? — озвався Дарлінґтон. — Нічого ніколи не буває просто чимось. — Можливо, йому хотілося, щоб вона була з тих дівчат, хто одягається Королевою Меб, любить слова й має зірки у крові. — Ходімо пройдемося першим поверхом, перш ніж візьмемося за те, що нижче.
Багато часу їм на це не знадобилося. «Рукопис» було збудовано за популярними в п’ятдесятих і шістдесятих кресленнями відкритого планування, тож кімнат і переходів для дослідження було небагато. Принаймні на цьому поверсі.