Вона перебувала в одному із тих дивних замріяних станів, які охоплювали її після занурення у вивчення старих наукових баз даних разом із батьком. У такі вечори вона завжди була мрійливою, сповненою оптимізму, перед нею відкривалися незвідані таємниці Всесвіту.
Незважаючи на прагнення привернути її увагу до слів Тайруса і загроз, які постали перед нею, я не могла нічого вдіяти, окрім як полишити цю справу, коли вона поплескала рукою по матрацу поруч із собою. Цей знайомий жест сповнив мене дивним, теплим почуттям, і я витягнулася на матраці поряд із нею. З перших днів мого перебування у фортеці Донія мостилася поряд зі мною як... мабуть, як сестра, і ми говорили про все на світі. Ми розмовляли одна з одною як дві людини, дві подруги, спілкувалися на рівних. Часом Донія розповідала мені різні історії. Одного разу вона почала показувати літери з наміром навчити мене грамоті. Я вивчилася читати за кілька тижнів.
Сьогодні вона переказувала мені інформацію, яку вони з батьком вичитали напередодні.
— Пам’ятаєш, я розповідала тобі, що наші тіла складаються з крихітних атомів, із маленьких частин — так званих елементів? Це просто неймовірно, Немезідо. Знаєш, звідки беруться ці елементи?
Вона поклала голову мені на плече, і мене переповнило дивне бажання потурати її примхам, яке я відчувала лише до неї.
— Навіть не уявляю. Розкажи мені.
— Із зірок! Тільки подумай, — вона витягнула руку вгору і з захопленням почала роздивлятися її. — Кожна наша частинка утворилася завдяки так званому синтезу ядра, що відбувається лише всередині зірок. — Вона стримала позіх. — Годі навіть уявити — це так дивно. Ми всі — ніщо інше, як космічний пил, із якого виліпили свідому істоту. Геліоніки і вчені минулого погоджуються із цим твердженням, хай навіть ніхто не усвідомлює цього.
Я замислилася над її словами. Якщо те, що вона говорить, правда, тоді це ліжко, стіни фортеці, усе навколо нас бере свій початок із тих палаючих вогнів за вікном.
Донія сонно посміхнулася мені.
— Я ж казала, що в тобі палає та сама божественна іскра, що й у мені. Я мала рацію, Немезідо.
Вона задрімала в мене під боком. Якийсь час, перш ніж зісковзнути з її ліжка на власну вбогу постіль, я спостерігала, як її груднина піднімається і опускається. Коли я обміркувала її слова, у шлунку відкрився холодний колодязь. Донія поєднувала в собі стриманість матері й цікавість батька, але вона була добрішою за них обох.
Одного дня вона стане видатною особистістю. Вона здатна зробити те, чого її батько так і не зміг досягти: вибудувати мости між двома фракціями в Сенаті, об’єднати Геліоніку і тих, хто прагне відновлення наукової діяльності... за умови, що вона виживе.
А вона виживе.
Моя рішучість була непохитною.
Я захищатиму її до останнього подиху, і вона виживе.
Я чула цю історію від Сайдонії й вікарія багато разів. Це був один із головних міфів Геліоніки. Давним-давно існувало п’ять планет, що спеціалізувалися винятково на збереженні всієї накопиченої наукової і технологічної мудрості людства на масивних суперкомп’ютерах. Падіння великої наднової зірки в одну мить знищило їх. Це стало знаменною подією для всіх жителів Геліоніки. Для них зірки були засобом, за допомогою якого Живий Космос висловлював свою волю. Інтердикт, — духовний лідер Геліоніки, — оголосив, що руйнація, спричинена надновою зіркою, є божественним діянням.
Імперія зазнала нищівного удару. Тогочасний Імператор закликав до об’єднання доменів заради єдиної мети — хрестового походу Геліоніки. Віруючі систематично знищували сховища наукових і технічних знань. Вивчення природничих наук і математики заборонили, оголосивши це богохульством. Відтоді не було створено жодної нової технології: користувалися зоряними кораблями і машинами, які предки людей побудували до падіння наднової зірки. Зоряні кораблі ще продовжували функціонувати, бо машини їх ремонтували, а їх ремонтом своєю чергою займалися інші машини, але всі вони зношувалися. При цьому всі технології зосереджувалася винятково в руках Вельмишановного панства. Жителі Свавільного Пустища — Ексцеси, люди, які мешкали на планетах і підкорялися волі Імператора, були змушені обмежитися використанням машин, які їм віддавали Вельмишановні Пани. Оскільки вивчення природничих наук вважалося богохульством, то Ексцеси б ніколи не змогли побудувати власні зоряні кораблі.