— Скажи мені, — спокійно промовила вона, — чому я маю поставити на тебе, а не зробити вибір на користь сина?
— Тому що ви хочете, щоб Імперією правив найсильніший Імператор, а Рандевальд втратив упевненість у собі, — розвів руками Тайрус. — Ви хочете, щоб Імперія досягла вершини свого розвитку під управлінням найдостойнішого з Домітріанів, і нам із вами відомо, що...
— Це ти? — сухо мовила вона.
— Ні, бабуся. Це ви.
Вона не очікувала подібної заяви. Її горде підборіддя задерлося вгору, але вона дозволила йому продовжити.
— А по друге, мені єдиному вистачить розуму визнати, що я правитиму, дослухаючись до ваших вказівок і виконуючи вашу волю. До того ж, — він простягнув руку і стиснув мою долоню, — я також чудові розумію, що боти безпеки за вашою спиною готові вбити мене, якщо я першим не запропоную вам своєї руки.
Інших сигналів мені було не потрібно — я все зрозуміла. Мої м’язи досі страшенно нили після декомпресії й нестачі кисню, але вони миттєво зреагували, коли я схопилася і одним стрибком опинилася в іншому кінці кімнати.
Сигна скрикнула від подиву, коли я підлетіла до першого боту безпеки до того, як він встиг розвернутися в мій бік і вистрелити. Я розвернула його і направила промінь на інший бот, і тієї ж миті з підлоги здійнявся третій — я перестрибнула через його промінь, схопила долонею і розбила об стіну.
Я поглянула на Тайруса, і він повільно кивнув, дивлячись на мене палаючими очима.
— Дякую, Немезідо.
Сигна заклякла як стовп, з відкритим від здивування ротом. Але незабаром взяла себе в руки.
— Діаболік. Вона — Діаболік!
— Так, — погодився Тайрус.
— Не дивно, — Сигна замовкла. Потім продовжила: — Ти знайшов собі Діаболіка і видав її за Сайдонію Імпірінс, — вона вимовила ці слова так, ніби її приголомшила його нахабність.
— Мене замаскував не він, — зауважила я, все ще під дією адреналіну, що пульсував у моїх жилах, — я готова була напасти, якщо Тайрус віддасть команду. — Це зробили люди, які нині вже мертві.
— Як у тебе може бути Діаболік? — запитала Ситна, розглядаючи мене. — Ми ніколи не замовляли для тебе Діаболіка.
— Вона — не мій Діаболік, — відповів Тайрус. — Вона — мій союзник.
— Союзник? — промовила Ситна, оглядаючи мене допитливим поглядом. — Діаболік без хімічної прив’язаності — це дуже небезпечний союзник, Тайрусе. Ти не знаєш цих істот так, як знаю їх я.
— Що ви можете знаєте про Діаболіків? — запитала я розлючено.
Вона посміхнулася, але її погляд залишився холодним.
— Більше, ніж ти думаєш. Я знала, що з тобою щось не так, і тепер розумію, що саме. Отже, спочатку ти належала... тій дурненькій Імпірінс?
Мене охопив гнів, але заради Тайруса я не розірвала її на шматки, щоб помститися за зневагу до Сайдонії. Вона просто вимовила її ім’я, а слова безсилі.
— Якщо ти все ще сподіваєшся на мою підтримку, — сказала Сигна, не відводячи від мене очей, — тоді я не хочу більше бачити вашого фарсу із цією річчю.
— Я погоджуся на вашу пропозицію, якщо ви більше ніколи не називатимете Немезіду річчю, — сказав Тайрус тихо, але твердо.
Сигна поглянула на нього.
— О, то ось що між вами відбувається? — її погляд метнувся між нами, ніби її тільки зараз осінило, що ми з Тайрусом справжні партнери. — Який неоднозначний альянс. Справжня прив’язаність до Діаболіка, і вільний Діаболік, що прив’язався до тебе. Як... радикально. Що тобі сказати, Тайрусе, я не можу на це погодитися. Якщо ти дійсно збираєшся коритися моїй волі, то тобі доведеться взяти шлюб із тією дівчиною, яку я виберу для тебе.
— Можна запитати, чому саме Елантра Пасус? — мовив Тайрус.
— Цією Імперією повинні керувати Геліоніки, тому ми не можемо дозволити, щоб Пасуси стали нашими ворогами, — відрізала Сигна. — Я не знаю, хто тобі подобається, Тайрусе. І мені байдуже. Одруження на Елантрі допоможе тобі об’єднатися з правильною фракцією. Майбутнє цієї Галактики залежить від того, чи втримаємо ми владу — і не тільки над Імперією, а й над Вельмишановним Панством. Ми повинні продемонструвати Ексцесам, що вони ніколи не зможуть кинути нам виклик.
— Добре. Нехай це буде Елантра, бабусю. Тепер ми дійшли згоди?
Хвилину Сигна мовчала, а потім сказала Тайрусу:
— Ти дуже швидко про це дізнаєшся.
Я поглянула на Тайруса. Він повільно кивнув, бо, подібно до мене, усвідомив: Сигна ясно дала нам зрозуміти, що наші долі в її руках. І вона поки що не бажає відкривати свої карти й повідомляти нам своє рішення: добре це чи погано.