Натовп розступався, сахаючись від мене, як від хворої на чуму. Більше не буде раболіпних візитів до моєї вілли з наміром заслужити мою прихильність. Я маю бути вдячна принаймні за це. Я поглянула на Вельмишановну Пані Сигну, коли Тайрус з Елантрою вийшли на танцпол. Знову заграла музика. Обличчя Сигни виражало холодне задоволення, її тонкі пальці охопили бильця трону. У ту мить вона мала вигляд справжнього володаря, на відміну від світловолосого чоловіка, який танцював унизу біля її ніг.
Я змусила себе поглянути на Тайруса з Елантрою, які кружляли на паркеті. Через кілька хвилин мій шлунок заспокоївся. Це тільки акторська гра. Я знала, що він зараз відчуває. Немає причин сумніватися в ньому. Поки вони танцювали, Елантра блаженствувала, насолоджуючись своїм тріумфом, очі Тайруса на мить спіймали мої і ми обмінялися поглядом, у якому читався лише нам відомий секрет.
Це все, що я могла зробити, аби не посміхнутися.
Я відчула на собі чийсь важкий погляд і повернулася, щоб зустрітися очима з Вельмишановною Пані Ситною. Вона поманила мене пальцем.
Хвилину я вагалася, питаючи себе, чого їй іще від мене треба, але потім пройшла через натовп, схиливши голову, як зневажена, принижена коханка. Нарешті я підійшла до підніжжя трону й приклала її долоні до своїх щік.
Вона забрала руки з моїх долонь і погладила моє волосся, огортаючи мене солодким ароматом парфумів.
— Молодець, моя люба. Ти виглядаєш як покинута коханка, — вона уважно роздивилася мене. — Так багато почуттів на обличчі Діаболіка! Яке дивне видовище.
Я не знала, що відповісти на це.
— Я рада, що вам сподобалася моя гра.
— Твоя гра. Так, — вона видавила посмішку. Очі Сигни дивилися занадто пильно й проникливо на її ідеально гладкому обличчі в обрамленні каштанового волосся. — Знаєш, про що я розмірковую відтоді, як дізналася правду про тебе?
Я насторожено підняла очі.
— Про що?
— Про твого Церемоніймейстера Етикету.
Моє серце зупинилося.
— О, так, — промовила Сигна, побачивши, як кров відлила від мого обличчя, — Церемоніймейстер Етикету, яка ховається на твоїй віллі, виглядає по справжньому молодою і так несхожа на Сутеру ну Імпірінс, яка мешкала в Хризантеміумі кілька десятиліть тому. Про що вона тільки думала, погоджуючись на участь у державній зраді й видаючи Діаболіка за Спадкоємицю Сенатора?
Я зціпила зуби, моє серце шалено калатало.
— Вона не має жодного уявлення про те, хто я така. Вона ніколи не бачила мене до того часу, як наважилася прилетіти сюди, щоб утішити мене.
— Невже? Але ти сама казала, що вона навчала тебе етикету.
Моє серце впало. Так, саме це я сказала.
— Твій Церемоніймейстер Етикету — учасник злочину. Хоча Тайрус і виторгував помилування для тебе, я вкрай обурена, що якийсь Ексцес втручається в імперські справи. Думаю, її слід заарештувати...
Я міцно вчепилася в підлокітники її трону і схилилася над нею. Але мені дуже хотілося вхопити її за горло.
— Не смійте наближатися до неї!
Сигна навіть не здригнулася.
— Ах, ось тепер у тобі прокинувся Діаболік, — вона махнула рукою, ніби подавши комусь сигнал відступити — без сумніву, кілька її найманих працівників побачили мої дії і готові були прийти їй на допомогу. Я навіть не подивилася в їхній бік.
Сигна спокійно відкинула одну мою руку, а потім другу. Я не опиралася. Я розуміла, що краще не завдавати їй фізичної шкоди тут і зараз.
— Значить, — тихо протягнула вона, — Сайдонія Імпірінс жива. Я підозрювала це.
Мене обпалила злість. Я хотіла її вбити. Але ще був не час. Ми — у всіх на очах. Вона була готова до цього, була готова до порятунку, якщо я занадто бурно відреагую. Я відступила на крок, потім зробила ще крок назад.
— О, не бійся, — жартівливо промовила Сигна, побачивши жах на моєму обличчі, — вона в безпеці. Поки що.
Я відвернулася від неї, зробивши глибокий вдих, але повітря раптом здалося спертим і розрядженим.
Вона встала й підійшла до мене ззаду. Її тонка рука стисла моє плече, і Сигна видихнула мені у вухо:
— Але, Діаболік, ти ж розумієш, що коли це все закінчиться, прийде час пожинати плоди своїх дій. Якщо Тайрус любить тебе, хіба він допустить, щоб Сайдонія Імпірінс залишилася в живих і повернула собі свій статус? Безумовно, він розуміє, що Вельмишановне Панство не дозволить вам обом уникнути покарання.
— Тайрус щось придумає. В іншому випадку я бачу лише один вихід, — упевнено відповіла я.