— Звичайно. Але чи дозволить він тобі померти? Як ти гадаєш? Якщо він піде на це, то, врешті-решт, він не так уже й сильно любить тебе. Знову ж таки, я завжди вважала, що любов — це найбільш швидкоплинна річ у Всесвіті. Вона проривається, спопеляє, а потім просто вигорає...
Я обернулася до неї, але Сигна дивилася на танцпол. Я простежила за її поглядом і зрозуміла, що вона дивиться на свого сина, Рандевальда фон Домітріана — того, проти кого готувала змову.
— Любов зраджує, Немезідо дан Імпірінс, і якщо ти розумна, ти ніколи не забудеш про це.
Елантра Пасус не була милостивою у своєму тріумфі. Упродовж наступних шалених днів вона не втрачала жодного шансу, щоб поглянути на мене з викликом, коли походжала повз мене під руку з Тайрусом. Я грала роль присоромленої й покинутої коханки, опускала очі й уважно вивчала свої руки.
Вдавати із себе вбиту горем було не важко. Я почувалася так відтоді, як Сигна дізналася правду про Сайдонію. Я відправила Служницю до Тайруса, щоб повідомити йому про нашу розмову, але він, схоже, не поділяв моєї тривоги.
Найближчим часом бабуся перестане становити загрозу, — написав він у відповідь на маленькому шматочку паперу. — Дотримуйся плану і нічого не бійся.
Але я боялася. Я смертельно боялася за Сайдонію. Мене лякав той факт, що Сигна знає правду про неї, тому я весь час поверталася до думки про вбивство Сигни. Але час іще не настав. У Тайруса був план: Сигна повинна померти від рук Рандевальда, а не моїх.
Одного дня, коли всі вдихали пари після служби у Геліосфері, я спіймала себе на думці, що спостерігаю за Сигною, яка йде кімнатою, і знову розмірковую, якими будуть можливі наслідки її вбивства. І тут я відчула чиюсь присутність біля себе. Я відсахнулася і з подивом усвідомила, що це був Енгвіш — масивний, темношкірий Діаболік Імператора.
— Його Високопреподобство бажає, щоб ви прийняли разом із ним пари у його приватному кабінеті.
— І він послав вас, а не Служницю, щоб запросити мене? — здивовано запитала я.
— Він дуже хоче прийняти пари з вами. Служниця не зможе передати нагальність ситуації.
Я кинула невпевнений погляд у бік Тайруса з Елантрою, і побачила, що вони вдихають ніжні хмари пари. І пішла за Енгвішем.
Імператор рідко користувався приватним кабінетом для вдихання парів. Він був соціальною істотою і не мав схильності до усамітнення. Однак сьогодні, увійшовши до тьмяної зали, я побачила, що Імператор сидить один, розвалившись на стільці, і вже встиг прийняти кілька флаконів.
— Ах, Сайдоніє Імпірінс. Присядь, — він вказав на подушку, що лежала на підлозі біля його стільця.
Я помітила Хезерда, який стояв у тіні за спиною Імператора й уважно спостерігав за мною.
Тож я перетнула кімнату й опустилася на подушку. Я подивилася на Імператора, сп’янілого від наркотиків, і подумала, що всього кілька тижнів тому я б не змогла сидіти так близько від нього і втриматися від того, щоб не напасти. Тепер, коли мені було відомо, що Сайдонія вижила, мій гнів і ненависть до нього охололи. Я була здатна відсторонено розглядати цю людину. Він був дядьком Тайруса, ворогом Тайруса, перешкодою, що стояла між Тайрусом і троном.
Крім того, він був людиною, чий вік і втома проступали на його оманливо молодому обличчі, він був параноїдальною, переляканою, розбещеною владою істотою і насправді навіть близько не був таким розумним, як його вороги.
— Бачу, мій племінник кинув вас.
Я швидко схилила голову.
— Так.
— Він сказав мені про своє бажання одружитися з Елантрою Пасус.
— Так я чула.
Він різко розсміявся, а потім зробив великий вдих з іншого флакона. На хвилину затамував подих, а потім видихнув пару.
— Мушу зазначити, що в нього поганий смак. Це змушує мене запитати себе, чи не божевільний він дійсно. У мене з’явилися сумніви.
Я підозріло поглянула на Імператора, не маючи зеленого поняття, чому я тут.
— Розумієте, — сказав Імператор, — я починаю думати, що Тайрус лише... вдавав із себе божевільного. Він занадто швидко змінився.
Я нічого не відповіла.
— Люба, ви б сказали мені, якби щось знали, чи не так? Племінник обманув нас обох.
— Я думаю... — я замовкла на хвилину, пригадуючи, що Тайрус радив мені сказати. — Я думаю, що він просто боїться, Ваше Високопреподобство.
— Боїться?
— Так, Ваше Високопреподобство. Смертельно боїться.
— Мене?
— Не тільки... вас.
Обидва Діаболіки стрепенулися.
Імператор зробив різкий вдих. Його очі розширилися.
— Моєї матері?
Я кивнула.