— Ні, ти справді не можеш відмовитися. Це священне дійство. Твоя відмова може призвести до початку війни між нашими сім’ями, а ми не можемо собі цього зараз дозволити.
Мені ні до чого проблеми з Пасусами в ці неспокійні часи.
— Гаразд, я не стану відмовлятися, але я не розумію. Ми з Елантрою не подруги. Навіщо вона мене запросила?
— Можливо, щоб похвалитися своїми заручинами? — припустила Донія. — Послухай, ходімо разом. Вона не заперечуватиме, якщо ти приведеш Церемоніймейстера Етикету. Я тихенько підказуватиму тобі, що робити.
«Світанок» настав о 06:00, отже, рано-вранці Донія прогнала рештки сну, і ми вирушили до Елантри.
Її Служниці відчинили нам двері і ми увійшли всередину. Мене провели до спальні Елантри, де вона вдавала, ніби спить.
— Вставай! — наказала я. — Покінчимо із цим.
Елантра сіла й подивилася на мене, її чорні кучері розсипалися по плечах.
— Це так не робиться.
Мене охопило роздратування. Я дістала шовкову серветку, а Елантра в очікуванні знову заплющила очі. Донія пояснила мені, що я маю зробити на початку. Я все добре запам’ятала.
Біля ліжка стояла чаша з освяченою водою. Я опустила туди серветку, а потім легенько змочила нею шкіру спочатку над одним заплющеним оком, а потім над другим.
— Так краще, — промовила Елантра, піднімаючись.
Донія підглядала за моїми діями з-за дверей і підказувала самими губами, що казати далі.
— Прийміть мої вітання, Вельмишановна Панно Пасус, у цей найзнаменніший день, коли ви офіційно оголошуєте про свої заручини, — продекламувала я.
Елантра перевела погляд з мене на Донію.
— Тобі справді потрібний Церемоніймейстер Етикету, щоб нагадувати, як виконувати елементарний ритуал помазання?
Отже, вона здогадалася.
— Пробачте мені, Вельмишановна Панно Пасус, — відповіла я. — Мені й на думку не спадало, що доведеться це робити до того, як у мене з’явилася подруга, котра збирається заміж, — я наголосила на слові «подруга».
Елантра самовдоволено усміхнулася і встала з ліжка. Вона простягла вперед свої руки.
— Роздягни мене.
Я відірвала один із ґудзиків, стягуючи з неї шовкову нічну сорочку.
— Якщо ви дивуєтесь, чому я вас запросила, Вельмишановна Панно Імпірінс, то причина очевидна.
— Не для мене, — прямо відповіла я.
Донія показала пальцем, що я маю вивести Елантру до солярію. Величезна тінь закрила сонце, й Елантра застигла на місці в очікуванні.
Я вийшла і почала поволі відводити вбік заслін. Це була максимально можлива відстань, на яку ми могли дозволити сонячним променям торкнутися її шкіри, що мало символізувати схід нового життя Елантри з Тайрусом.
— Ми зі Спадкоємцем Прімусом поєднуємося, — промовила Елантра, відхиляючись, щоб її чорне волосся розсипалося по спині, — і я подумала запросити тебе для сьогоднішнього ритуалу, щоб розставити всі крапки над «і» раз і назавжди. Починай зі спини.
Я потяглася за однією з пляшечок олії, що стояли неподалік.
— Що ви маєте на увазі?
— Не та пляшечка, — різко сказала Елантра, коли побачила, що я взяла. — То олія для тебе. Олія для мене — у темній пляшечці.
Я взяла потрібну олію, намагаючись згадати, які візерунки, за словами Донії, мені потрібно намалювати на спині Елантри.
Мені це нагадувало сонце із концентричними колами. Елантра нерухомо стояла біля дзеркала, поки я наносила олію на її шкіру. Коли я сумнівалася, Донія підходила ближче, брала мою руку і вела нею в потрібному напрямку.
— Це Тайрус запропонував запросити тебе, — зауважила Елантра.
Моя рука завмерла. Я була здивована.
— Справді?
Я поглянула на Донію, і побачила, як її брови здивовано злетіли вгору.
— Так. Думаю, він хоче, щоб ти приревнувала, — Елантра неприємно посміхнулася. — Це свідчить про те, що його почуття до тебе ще не згасли, навіть якщо він це заперечує. Ти рада?
Навіщо Тайрус порадив їй скористатися моїми послугами? Він ніколи не робив необдуманих вчинків, отже, на те була якась причина. Можливо, це був знак для його бабусі, що навіть після одруження з Елантрою я буду важливою для нього? Мабуть, він повністю зосередився на Сигні, не задумуючись над тим, як Елантра сприйме подібний вчинок — це було дуже не схоже на нього.
— Звісно, ти рада, — мовила Елантра, роздивляючись мене. — Кому б таке не сподобалось.
— Насправді, мені байдуже, — я продовжила виводити олією візерунок на шкірі Елантри.
— Я й раніше підозрювала, що він досі тебе любить, а мене лише використовує, але переконатися в цьому все одно неприємно, — промовила Елантра, роздивляючись моє обличчя у дзеркалі. — Гадаю, він обрав мене, а не тебе заради Вельмишановної Пані Сигни. Але я приймаю цю вдавану любов, коли такою є ціна за те, щоб стати Імператрицею.