Моя рука знову завмерла, а серце пропустило удар.
— Це... надто самовпевнено, — я мусила це сказати. Обговорювати смерть Імператора — це державна зрада, тим більше, що ми з Елантрою не були подругами.
Елантра єхидно поглянула на мене через плече, і її губи скривилися.
— Не вдавай із себе скромницю. Я потрібна йому, щоб отримати підтримку Вельмишановної Пані Сигни. Він планує вбити Імператора. Я навіть бачила отруту, яку він збирається використати — простий токсин. Один необережний дотик і отрута просочиться у шкіру бідолашного Рандевальда і вб’є його за лічені хвилини.
Моя рука знову завмерла. Мабуть, вона змусила Тайруса зізнатися в цьому. Якби Елантра відмовилася від шлюбу, Вельмишановна Пані Сигна могла вирішити підтримати Рандевальда, а не його. Мабуть, він поділився цією інформацією з Елантрою, щоб переконати її вийти за нього, але мені було неприємно це чути. Вона могла нас зрадити.
Знову ж таки, Елантра навряд чи зрадить усіх, якщо планує стати Імператрицею.... Однак тепер, коли вона зрозуміла, що Тайрус любить не її, а мене, вона буде на сторожі після того, як він зійде на трон, і, безперечно, очікуватиме його удару. Ми повинні бути дуже обережними.
— Чому я тут, Елантро? — запитала я в неї. — Ти не зобов’язана була погоджуватися і запрошувати мене.
Елантра нічого не відповіла. Вона простягла руки, щоб я могла одягнути на неї нічну сорочку. А потім вона розвернулася, босоніж, і вмостилася на великій диванній подушці біля залитого сонячним світлом вікна.
— Церемоніймейстер Етикету! Подайте олію Сенатору фон Імпірінс. Тепер її черга пройти ритуал помазання.
Донія вибрала пляшечку зі світлішою олією — тою, якою мені потрібно було натерти свої плечі і груди перед тим, як я проведу Елантру до вікарія. Але я знову не знала, які потрібно виводити візерунки. Донія заговорила, щоб врятувати мене:
— У мене дуже вправні руки. Можна я змащу олією свою господиню? Так буде швидше.
Елантра не зводила з мене очей.
— Вона може зробити це сама. Подайте їй пляшечку і залиште нас.
Донія подарувала Елантрі найлюб’язнішу посмішку, і мені стало цікаво, що б відчувала Елантра, якби знала, що її справжньою суперницею була ота маленька, покірна дівчинка, яка стояла біля мене.
— Справді, Вельмишановна Панно Пасус, мені б дуже хотілося зробити це для Вельмишановної Панни Імпірінс. Я навіть наполягаю на цьому.
Елантра кинула на неї невдоволений погляд.
— Та як ви смієте на чомусь наполягати? Хіба ви не знаєте свого місця? — раптом гнів зник з її обличчя, натомість на щоках з’явився яскравий рум’янець. Вона підняла голову й посміхнулася. — Ну, гаразд. Якщо наполягаєте, ви можете змастити олією вашу господиню.
Я скинула туніку і чекала, поки Донія занурить пальці в олію і почне втирати її в мої плечі. Елантра спостерігала, як пальці Донії рухаються по моїй шкірі.
— Правду кажучи, — промовила я, — з вашого боку було дуже нерозумно розкривати мені плани Тайруса. Адже вам відомо, що я мстива, знехтувана коханка, яка може донести все Імператору.
Елантра зловтішно всміхнулася.
— О, ні, я не хвилююся, що ви все розкажете.
У цю мить пляшечка з олією впала і розбилася на друзки біля наших ніг, а Донія здавлено закричала. Я обернулася й побачила її широко розплющені від жаху очі. Вона підняла тремтячі пальці, вкриті олією, — плоть почала набувати хворобливого сірого кольору. У цю мить я відчула гострий біль на плечах і зрозуміло, навіщо Елантра запросила мене сюди і чому вона так безпечно й відверто зі мною говорила.
Олія була отруєна.
Елантра не збиралася випускати мене звідси живою.
47
ОХОПЛЕНА ПАНІКОЮ ДОНІЯ дивилася на мене широко відкритими очима, і я побачила, як шкіра на її шиї і грудях теж вкрилася плямами.
Підхопивши Донію на руки, я миттю помчала до ванної кімнати. Шкіра на моїх плечах пекла, але я не зважала на це, підводячи Донію до умивальника й підставляючи її руки під кран. Я увімкнула воду і почала щосили їх терти.
— Немезідо... не можу... дихати... — вимовила вона задихаючись, і коли я підвела очі, то побачила, що її обличчя стало сіро-блакитного відтінку.
Почувся шум, я повернулася — двері до умивальної кімнати зачинялися. Я кинулася до них, але замок уже клацнув, і двері не піддавалися. Ми опинилися в пастці.