Выбрать главу

Я спостерігала за цим із порожнім серцем, досі гостро відчуваючи електроди на своїй шиї — доказ того, що мій союз із Тайрусом завжди був лише брехнею. Єдине, про що я жалкувала, — що не розгледіла справжньої природи Домітріанів раніше, аби встигнути врятувати Сайдонію.

49

Я ЗНОВУ ПРОКИНУЛАСЯ в загонах. Я думала мені це здалося, поки не почула гудіння силового поля наді мною і не побачила яскравого світла над головою.

Я повільно сіла. З іншого боку силового поля, схрестивши руки, стояв Тайрус. Він чекав, поки я прокинуся.

Шия пекла. Моя рука злетіла вгору, і я торкнулася свіжого надрізу на шиї. Я усміхнулася. Ніби тепер вилучення електродів має якесь значення!

— Спочатку мені було складно тобі довіряти, — тихо сказав Тайрус. — А пізніше я не міг наважитися і розповісти тобі про це, навіть коли хотів вийняти електроди.

— А потім ти знову їх використав.

— Ти убила б мене.

— Я вб’ю тебе! — я звелася на ноги, вібруючи від гніву. — Я ненавиджу тебе усіми фібрами своєї сутності.

Тайрус продовжував невідривно дивитися на мене, непорушний і недосяжний.

— Я знаю, що ти про мене думаєш. Я знаю, що сталося із Сайдонією. Я бачив тіла з вілли Елантри. Сім’я Пасусів вимагає справедливості. Бабуся наказала відіслати їх до їхньої системи, щоб вони зопалу нічого не накоїли.

— Ти знав, що вони були мертві ще до того, — виплюнула я. — Ти сам це спланував!

Тайрус зітхнув, а потім нахилився вперед, приклавши лоба до силового поля, що розділяло нас.

— Немезідо, — мовив він, і я почула втому й гіркоту в його голосі, і взяла себе в руки, бо тепер він нічого для мене не значив. — Я клянуся тобі. Це зробила моя бабця, а не я. Подумай. Вона хотіла налаштувати нас один проти одного, тому посіяла насіння сумніву в наші серця. Вона сподівалася, що ти вб’єш мене. Хто ще...

— Якщо ти не планував цього, навіщо запропонував Елантрі скористатися моїми послугами під час помазання?

— Я цього не робив.

— Ти розповів Елантрі про нашу змову! І про те, як ми плануємо вбити Імператора!

Він випростувався і стиснув губи.

— Я нічого їй не розповідав. У мене ще не було плану, як вбити Рандевальда, тоді не було. Я збирався скористатися нашим планом: розповісти про зраду Сигни, щоб спочатку позбутися бабки. Вона завжди становила більшу загрозу, ніж Рандевальд.

— Отже, ти не бажав смерті Сайдонії? Ти сказав, що я ставлю її життя вище, ніж своє, але ти так не зробиш. Ти хотів розірвати наш зв’язок із нею.

Він видихнув крізь зуби.

Я заплющила очі.

— Для мене її смерть — це кінець усього. Я ніколи не оговтаюся від цієї втрати. Краще б я померла разом із нею.

— Звісно, ти оговтаєшся і переживеш цю втрату, — різко мовив Тайрус. — Ти впораєшся із цим знову.

— Того разу я не підозрювала тебе.

Він стукнув долонею по силовому полю.

— Я люблю тебе, — люто мовив він. — Немезідо, ти єдина мета моє існування. Я б ніколи не завдав тобі такого болю.

— Але ти збираєшся принести мене в жертву! — закричала я. — Ти погодився, тільки-но Сигна цього забажала! І ти з легкістю вдарив мене електричним струмом, щоб захистити себе. Чому я повинна вірити твоїм словам? Ти клявся, що любиш мене, а потім викинув мене геть. Чому я повинна повірити, що ти не вбив би Донію, якби це було тобі вигідно? Домітріани не вміють ділитися. Ти сам це сказав.

— Я — людина. Чи заздрив я вашому зв’язку з нею? Так. Чи сподівався, що ти вибереш мене, а не її? Так! Але я не вбивав її! Бабуся знала, що ми змовимося проти неї. Вона дізналася про це, тільки-но ти заговорила з моїм дядьком у присутності Діаболіків. Тому вона першою завдала удару. Ти повинна повірити мені.

Я закрила обличчя руками, щоб не бачити його, тому що я більше не могла дивитися на нього — на чоловіка, якого я полюбила і який знищив мене. За останні місяці я відкрила в собі стільки нових почуттів, але вони дотла спалили моє серце, бо це були кроки до зради. Щоб він не казав, щоб він не планував, він все одно мало не вбив мене. Я більше не вірила його словам, бо знала, що стану жертвою на вівтарі його влади.

— Залиш мене, — відсторонено промовила я. — Йди геть. Я не можу навіть дивитися на тебе.

Він довго мовчав, а потім видавив із себе:

— Я більше не завдаватиму тобі болю, Немезідо. Я буду триматися подалі від тебе. Можливо, так буде навіть краще для тебе.