Я підійшла ближче, вивчаючи її губи і підборіддя, намагаючись зрозуміти, що робить їх предметом її гордості.
— Я допоможу тобі визначитися з твоїми відмінними рисами, Сайдоніє Імпірінс, — а потім додала: — І тобі, Немезідо дан Імпірінс.
— Вона ніяка не «дан», — раптом мовила Донія. — Ви мали помітити, що вона не справжня Служниця.
— Не сміши мене, дитино, — защебетала Сутера. — Усі, хто належить вашій родині, — дан: Служниці й інші гуманоїдні створіння.
Донія стиснула свої маленькі ручки в кулаки.
— Немезіда — інша.
— Справді? — брови Сутери поповзли вгору. — Її купили твої батьки. Її розробили для тебе. Вона виконує задані функції. У цьому аспекті вона нічим не відрізняється від Служниці; відтак її ім’я — Немезіда дан Імпірінс.
— Припиніть використовувати «дан», або я скажу Матері, що з мене досить ваших уроків, — мовила Донія тремтячим від гніву голосом.
— Доніє... — застерегла я її. Це був не найкращий час, щоб гарячкувати, захищаючи мене.
Але в цій битві Донія завжди йшла до кінця. Вона задерла підборіддя.
— Немезіда Імпірінс. Ось як ви будете називати її у моїй присутності.
Сутера зайшлася сміхом.
— То тепер вона твоя кревна родичка?
— Я не це сказала.
— Гаразд, якщо ми вже говоримо дурниці, то давай називати її Немезіда фон Імпірінс, і вважати главою вашої сім’ї. У вас будуть якісь розпорядження для мене, Паннно фон Імпірінс?
Сутера глузливо вклонилася мені.
— Усе, з мене досить, — заявила Донія. — Я більше не терпітиму цього.
Вона розвернулася і вийшла геть.
Сутера вражено закліпала очима. А потім пробурмотіла: «О, зорі, схоже це безнадійний випадок».
Я пішла за Донією, похмуро розмірковуючи: якщо Церемоніймейстер Етикету вважала спадкоємицю сім’ї Імпірінс зовсім безнадійною, тоді добре, що вона не усвідомила справжньої мети свого перебування в домі — вимуштрувати Діаболіка, навчивши правилам поводження у світі Вельмишановного Панства.
5
ТІЄЇ НОЧІ ми з Донією не могли заснути. Донію мучило почуття вини після прочуханки, яку їй влаштувала Мати-Засновниця через інцидент із Сутерою ну Імпірінс. А я не могла викинути з голови те, як Сайдонія назвала мене напередодні.
Нарешті я порушила тишу.
— Це правда.
— Що?
— Я — Немезіда дан Імпірінс?
— Ні, тебе звати не так, — Донія відвернулася до вікна.
Я подивилася на її тендітні лопатки.
— Я — істота, що належить твоїй сім’ї. Не розумію, чому ти це заперечуєш.
— Твоє ім’я — Немезіда Імпірінс, — Сайдонія сіла й у світлі зірок її очі блиснули. — Ось так. Усе дуже просто.
— Лише дурень буде сперечатися із Церемоніймейстером Етикету через таку дрібницю, як моє ім’я. Тобі відомо, що я таке. Я — не людина. Я — Діаболік. Згадай той раз, коли ти хотіла, щоб мене благословили! Невже ти досі не зрозуміла, що я не така, як ти?
— Але ж, Немезідо...
— Я хочу, щоб ти припинила це! — гаркнула я на неї. Раптом мене охопила лють. — Досить уже дражнити мене, ми обидві знаємо, що це все не для мене! Я не можу отримати благословення, і моє ім’я не Немезіда Імпірінс. Вчити мене читати або стверджувати, що я так само, як і ти, походжу із зірок, — безглуздо. Намагатися виліпити з мене істоту, якою я ніколи не стану, — це низько.
— Низько? — повторила Донія. Її очі наповнилися сльозами. — Я не хотіла принизити тебе.
Приниження. Ось слово для того жахливого почуття, яке охоплювало мене щоразу, коли я бачила геліосферу і згадувала першу зустріч із вікарієм. Я почувалася приниженою через умови свого існування, через те, чим я є. Це не мало жодного відношення до Сайдони, і я більше не хотіла цього відчувати.
— Я тобі не рівня. Я — твій Діаболік і все тут. Ніколи більше не забувай про це.
Її губи затремтіли.
— Гаразд, Немезідо дан Імпірінс. Якщо я твоя власниця, тоді слухай мій наказ: припини розмови і дай мені поспати.
Із цими словами вона різко відвернулася й заховала обличчя в подушку, щоб заглушити свої сльози. Я слухала її тихий плач тоді, як темний бік газового гіганта формував чорну безодню за вікном. Донія прикипіла до мене всім серцем. Коли вона дізнається про обман Матері-Засновниці, їй буде дуже боляче. Вона накаже мені не їхати у Хризантеміум замість неї. Вона хвилюватиметься за мене. Я знала, якого болю завдадуть їй мої дії.