Я відчувала, я гнівалася і мені було боляче, і вони не зможуть відібрати цього в мене. Сайдонія померла, і я ніколи не забуду цього, але це не стане моїм кінцем, ні, ні. Ні, я знову зведуся на ноги й продовжуватиму існувати як Діаболік Немезіда, будучи творцем своєї долі всупереч усім.
Я стану Діаболіком, який викує нове майбутнє. Не тільки заради себе, але й заради всіх справжніх людей. І це буде моєю помстою: я стану творцем власного життя і доведу, що воно чогось варте.
Коли я повернулася на «Олександрію», Тайрус зустрів мене в кімнаті над його бібліотекою: під ногами виднілося блакитне небо, крізь яке заглядали палючі сонця, від кидаючи величезні тіні на стелю, а потім моя тінь почала наближатися до його, вона ставала все вищою й більшою, поки ми наші тіні не злилися в одну, одну силу над цілим Всесвітом.
— Ти змінила свою думку? — запитав він, взявши мене за руки.
Я не опустилася на коліна і не піднесла його долоні до своїх щік. Я порушила всі можливі протоколи і поглянула йому прямо у вічі.
— Я не буду вашим Діаболіком. Але я буду вашою Імператрицею.
24
МОЄ ПЕРШЕ засідання Сенату мало відбутися на ранок перед урочистістю. На відміну від Сайдонії, мене не готували до цього протягом усього життя, і єдиною людиною, з якою я могла порадитися, був Тайрус Домітріан. Я відправила до нього Служницю із коротенькою запискою, у якій запитувала, як мені поводитися і чого від мене очікують.
Невдовзі прийшла відповідь:
— Сядь на будь-яке місце в другому ряду.
— Пробудь там не менше п’ятнадцяти і не більше тридцяти хвилин.
— Висловлювати свої думки не потрібно.
— Проголосуй так, як того бажає мій дядько, і роби те, чого він від тебе очікує. На першому етапі це головне.
— Нічого не бійся.
Трохи ображена останнім пунктом, я м’яла його листа, доки він не стерся на порох.
Зала для Малих Зборів не вражала своїм зовнішнім виглядом. Лише кілька Сенаторів прибули на збори особисто, більшість же прислали замість себе радників, щоб мати змогу спостерігати за процесом судочинства з галактичних форумів. Коли підходила їхня черга виступати, з’являвся аватар Сенатора. Але тим із нас, кого у Хризантеміумі утримували насильно, не можна було не прийти.
Тож я сиділа мовчки, слухаючи промови ораторів Малих Зборів на теми, що не мали до мене жодного відношення: сільське господарство, ціни на товари, контракти на галактичний транспорт....
А потім порушили питання постанови про примусове усунення Намісників у всіх колоніях Ексцесів, що виступали за освітню реформу без згоди Імператора.
Мова йшла про такі планети, як Люміна — домівка Невені, — і про таких людей, як її покійна мати.
Я точно знала, за що потрібно проголосувати, аби догодити Імператору. І я віддала свій голос на підтримку резолюції. Так само вчинили й інші Сенатори. Тепер ми всі були схожі на завзятих борців за віру Геліоніки. Ніхто з новопризначених Сенаторів не бажав повторити участь своїх попередників. Рішення ухвалили одноголосно.
Коли члени Сенату вийшли у вестибюль, де на них чекали відомі люди Імперії, — грошовиті особи — я зустрілася очима з несподіваним відвідувачем, який зчинив переполох біля дальнього входу.
Це був Тайрус.
Раптова поява особи королівської крові здійняла вихор перешіптувань і глухий шум голосів. Я побачила, як вельможі переводять погляди з Тайруса на мене, тому що чутки про те, що між спадкоємцем Імперії і новоспеченим Сенатором фон Імпірінс щось відбувається, швидко розлетілися при Дворі.
Нам залишалося лише прояснити для всіх, що саме відбувається між нами. Він підійшов і взяв мене за руки.
— Кохана, ти дозволиш мені прислати кількох слуг, які допоможуть тобі зібратися на сьогоднішнє свято?
Усі погляди були прикуті до нас.
— Це велика честь для мене, Ваше Високопреосвященство.
Тайрус приклав мої долоні до своїх щік, не зводячи з мене очей, і торкнувся своїми холодними губами місця на моєму зап’ястку, де відчувався пульс.
— Я рахуватиму хвилини.
І пішов геть, а я залишилася в центрі зали, що була заповнена людьми, які не зводили з мене очей.
Я розвернулася і покинула залу. Я пішла до покоїв, у яких проживали Ексцеси, щоб особисто поговорити з Невені, перш ніж до неї дійдуть будь-які чутки.
Коли я з’явилася на порозі, якусь мить Невені просто мовчки розглядала мене, а потім стисла в міцних обіймах.