— Але тепер бачу, що ти вибрав партнерку, яка просто божественно танцює, — завершив свою думку Імператор.
Поки він говорив, єдине, про що я могла думати — це наскільки близько він стоїть, як легко я можу підлетіти до нього, припинити цю гру і розтрощити йому череп. Я не бачила Хезерда. Я не бачила Енгвіша. Я була єдиною з опальних Вельмишановних Панів, яка стояла поряд із ним. Решті дозволять танцювати тільки після того, як Імператор вийде із зали. Він був не настільки дурним, щоб наражати себе на небезпеку, дозволивши спадкоємцям, чиї сім’ї він нещодавно знищив, перебувати на відстані витягнутої руки від нього.
Як партнерка Тайруса я становила виняток. І була його помилкою.
Я могла вбити його прямо зараз.
Я могла вбити його прямо зараз.
Тайрус ніби прочитав мої думки або, можливо, відчув, як напружилося моє тіло, тому що раптом ткнувся головою мені в шию, аж його подих опалив шкіру, а руки стисли мене в міцних обіймах. Я знала, що здатна одним рухом розірвати їх, і тоді, як він, безтурботно попрощавшись, помчав нас подалі від Імператора, я все ще розглядала цю можливість.
— Не роби цього, — сказав він.
— Він прямо тут, — прохрипіла я йому на вухо, — на відстані витягнутої руки!
— А далі що? — його безбарвні очі зазирнули в мої. — Ти помреш, а його світогляд продовжить процвітати, особливо після того, як спалахне громадянська війна і Вельмишановне Панство повстане проти Імперії, що опинилася в руках божевільного.
Тайрус торкнувся моєї щоки, а потім різко перемістив руку мені на потилицю. Його дотик був грубим, а руки мозолистими від фізичних навантажень.
— Це тільки перший крок, — дуже тихо промовив він. — Урешті-решт, якщо будеш терплячою, ти отримаєш те, чого прагнеш. Так буде краще для всіх. Будь ласка, довірся мені.
Я згадала розірване на шматки тіло Енміті, і слова, що відтоді лунали в моїй голові. Я щось більше, ніж це. Я означаю більше.
Я силувано кивнула і дозволила йому відвести мене подалі від Імператора. Поки ми кружляли в повітрі, його погляд був прикутий до моїх очей.
— Справедливість запанує, — тихо сказав він. — Заради Сайдонії й усіх інших. Заради всієї Імперії.
Я зачаровано дивилася в його безбарвні очі, що блищали у світлі плаваючих вогнів. Який дивний чоловік, він охоче бере на себе зобов’язання і відповідальність за трильйони людей — не тільки за тих танцюристів, які щойно приєдналися до нас і наразі здіймалися в повітря в умовах невагомості, але й за всіх безликих незнайомців Галактики, за силу-силенну людей, які навіть не знають його імені. Хоча більшість із тих, хто знає його на ім’я, вважають його божевільним. І все ж він хотів поліпшити їхнє життя.
У мене з’явилося дивне відчуття: усім своїм єством я бажала його визнання. Це було те саме визнання, — тепер я це зрозуміла — якого прагнув Сенатор фон Імпірінс, коли виступав за відновлення й поширення природничих наук. Є речі набагато важливіші, ніж життя або смерть однієї людини.
Я згадала слова Сенатора, коли Тайрус провів пальцем по моїй щоці. Звичайно, це була наочна демонстрація для всіх тих, хто ще не здогадався про справжній характер наших відносин й істинний зміст нашої розмови.
У Тайруса була мета, і він готовий був віддати своє життя заради її досягнення й закликав мене зробити те саме, навіть знаючи, що я Діаболік. Мені було важко зрозуміти, що означає мати власну мету існування та йти до неї, але я хотіла знати, як це.
Я побачила море очей, спрямованих на нас, а біля мене пропливла в танці пара Елантри Пасус і Гладдіка Атона. Елантра пильно поглянула на мене і посміхнулася, коли наші з нею погляди зустрілися, але в її очах причаївся вогник тривоги, оскільки я була разом зі Спадкоємцем Прімусом. У неї була вагома причина нервувати.
— Це ще й особиста помста, чи не так? — раптом запитала я його.
Я згадала про свою сім’ю, яка померла від рук його дядька та бабусі: від рук двох борців за віру Геліоніки, котрі твердо вірили в нинішню систему. Тайрус збирався зійти на трон і знищити все, що вони прагнули захистити.
— Якоюсь мірою, — його губи скривилися. — Не буду стверджувати, що не думав про це, як про додатковий бонус.
Коли залунали перші акорди «Жаби і Скорпіона», я згадала, як розучувала танцювальні па цього танцю із Сайдонією. Мене захлеснуло горе і, напевно, Тайрус побачив це в моїх очах.
— Все добре?
Я важко глитнула.
— Я знаю цей танець.
— Ти прекрасно танцюєш.
— Звичайно, я прекрасно танцюю.